Нещодавно українська флорболістка Аліна Зелена повернулась зі Швеції, де тренувалась зі спортсменками  ТОП-класу шостої за рейтингом команди країни. Аліні 15 років і вона навчається в 10 класі однієї зі шкіл Нового Роздолу (Львівська область), мріє про спортивну кар’єру та дуже зріло ставиться до гри. Її талант відзначають в Україні та за її межами, і вже зараз елітні команди пропонують співпрацю.  5 днів у Швеції, 2-3 тренування на добу, нова ключка та неоціненний досвід. Спортивний комітет України поспілкувався із спортсменкою та дізнався всі подробиці поїздки.  

Кілька днів тому ти повернулась із тижневої поїздки до Швеції, де тренувалась із командою Jonkopings Innebandy Klub (JIK). Розкажи про враження від тренувань та команди.

З самого початку було трохи страшно. Але, на щастя, ми одразу приступили до тренувань і це дозволило переключитись та відкинути всі переживання. Зараз вже можу точно сказати, що було дуже класно. Флорбол у Швеції сильно відрізняється від того як ми граємо в Україні: там все набагато швидше та динамічніше. Більше тактики та розуміння гри. Більше уваги приділяється вмінню швидко приймати рішення. У Швеції душе серйозно ставляться до флорболу. Це одна з країн, де він розвинутий найкраще. Національна жіноча збірна посідає першу сходинку у світовому рейтингу, а чоловіча - з року в рік  конкурує за лідерство з фінською і зараз займає другу позицію. Я грала в команді, що за рейтингом є шостою в країні, а четверо дівчат, що тренувались разом зі мною, входять до складу збірної. Середній вік дівчат у команді 20+. На тренуваннях ми робили різні вправи на удари, а потім грали. Загалом я мала 2-3 тренування на день. Протягом тижня ми тренувались щодня, а вже у суботу я відвідала гру дівчат. Взагалі дівчата були дуже привітними. Все пояснювали, допомагали. Micaela Lundmark, 5 номер, навіть, подарувала мені на пам'ять ключку. Також мене вразила капітан команди – Gabriella Stradberg (23 номер). Все це мене дуже захопило. Все дуже динамічно та швидко. Зовсім інакше.

Тобі круто пощастило отримати таку нагоду. Як давно ти займаєшся спортом, зокрема флорболом, та чому для цих тренувань обрали саме тебе? 

Я люблю спорт, але до флорболу займалась мало. Намагалась трохи грати у футбол, але не затягнуло. Флорболом займаюсь вже 5 років. Коли я навчалась у 5 класі, в нашій школі відкрилась секція і мене запросили однокласники. Однозначно можу сказати, що командні види спорту мені подобаються більше, а флорбол – найбільше. Це швидкий та емоційний вид спорту він новий для України та захоплює.

Мені дуже подобається ця гра. Вже кілька років поспіль влітку ми з дівчатами їздимо до спортивного  табору у Швеції. Для українців маємо дуже приємні умови – ми платимо лише за переліт. В таборі ми тренуємось зі шведами (по три рази на день), також, там відбуваються різноманітні турніри. Минулого разу один із тренерів зацікавився мною, зателефонував тренеру команди JIK та переслав йому відео з моєю грою. В результаті мене запросили потренуватись з однією із найкращих команд.

Яка твоя роль у команді та які досягнення ти вже маєш?

В команді я граю на позиції захисника. Вже маю титул кращого захисника України серед жінок (2018 рік). Серед юніорів, також, була кращим захисником. Моя юніорська команда здобувала титул чемпіонів України.

У віковій категорії юніори Флорбол дозволяє грати дівчатам і хлопцям в одній команді, тож певний час я грала і тренувалась і в змішаних командах, а також у вищій лізі в суто жіночій. Зараз я граю за жіночу команду Янтар (Новояворівськ). А раніше виступала за Скіф (Новий Розділ), але команда розпалась, дівчата роз’їхались по різним містам.

В Україні ти найкраща, але як ти себе почувала в команді? Чи доставало тобі власного рівня гри?

Не скажу, що найкраща, маю кілька конкуренток. Загалом в Україні на рівні зі мною грають 3-4дівчини. Серед захисників це – Сніжана Дубик. Раніше ми з нею грали в одній команді (Янтар), зараз вона підписала контракт зі швейцарською командою.

Щодо моєї гри зі швецькою командою, то, звісно, що зараз я граю не на тому ж рівні і мені точно є над чим працювати. Але я відчуваю, що підтягнутись під них реально. Для цього потрібно постійно тренуватись та практикуватись, що я і роблю.

Як ти вважаєш, що допомагає команді, в якій ти тренувались, перемагати?

Там вся команда разом прагне перемоги. Вони всі на повну викладаються на тренуваннях. Флорбол у цих дівчат займає чільне місце у житті.

Які маєш плани та бажання щодо майбутнього?

Я ще не визначилась щодо майбутньої професії, хоча скоріш за все що піду у спорт. Хочу грати за круту шведську команду та бажаю розвитку українському флорболу, мрію стати частиною цього розвитку. Дуже хочу аби Україна могла скласти гідну конкуренцію на кваліфікації чемпіонату світу.

Довідково: тренер Аліни Олег Павлишин. Саме він ініціював розвиток флорболу в Новому Роздолі. Створив команду з нуля. Сьогодні його клуб один із найвідоміших та найактивніших клубів України.

 

Окремо після інтерв’ю з Аліною ми взяли коментар президента Української федерації флорболу Тамуза Хідіра, який супроводжував Аліну у подорожі та доклав чимало зусиль аби ця мандрівка відбулась.

Аліна змогла взяти участь в тижневому тренуванні у Швеції. Ви доклали своїх сил для реалізації цього проекту. Як це організовувалось та чому саме Аліна?

Так, Аліна провела тиждень тренувань у команді Вищої Ліги. Вона дуже і дуже талановита. Це відзначаємо не тільки ми, але й тренери з інших країн, яким довелося побачити її гру. Ще 3-4 роки назад один із тренерів з Латвії вже пропонував грати їй за його збірну, але вона була ще замалою для такого серйозного кроку. Аліні завжди було занадто легко грати і тренуватись з українками, тож навіть у таборі ми ставили її грати у команді зі шведськими юнаками. Ми розуміли, що їй потрібно дати шанс пограти на вищому рівні зі справжньою та сильною командою вищої ліги. Після тривалих перемовин та детального вивчення графіку тренувань шведської команди ми змогли втілити цей задум у життя.

Я дуже сподіваюсь, що вона зможе правильно скористатися своїм талантом та розвинути його.

Чи плануються подібні проекти в майбутньому? Можливо з іншими спортсменами?

Ми спілкуємося з іншими федераціями та клубами та плануємо розвивати подібну співпрацю. В усякому разі ми із задоволенням підтримаємо ініціативу наших клубів, хто докладе зусиль та домовиться по подібні тренування. Але це не так просто як здається і справа навіть не в організаційних питаннях. По-перше в подібних тренуваннях мають бути зацікавлені і тренери, і спортсмени, і, навіть батьки. А ще важливо зрозуміти, що це не екскурсія до іншої країни, це важкі тренування, а часом і психологічний тиск. Лише уявіть, ви дитина, вам 15 років, ви з України, де флорбол лише розвивається. І тут ви потрапляєте до елітної команди, де сидить 15 тренерів, які стежать за кожним вашим рухом і мають, що на це сказати. Це важко. До цього потрібно бути готовим. 

Які поради давали Аліні та за що хвалили?

Всі тренери відзначили зрілість її гри, те які рішення вона приймає. У свої 15 вона відповідала товаришкам по команді.

Щодо недоліків, то в першу чергу їй потрібно працювати зі швидкістю. Вона це і так знає, просто їй доставало її навичок в Україні. Але в Швеціїї все набагато швидше. Їй потрібно швидше бігати, швидше змінювати позицію на полі та швидше приймати рішення. Також, потрібно працювати над ударом. Вона грає на позиції захисника, але отримавши можливість виконати удар – не може реалізувати її в повній мірі.

Загалом Аліна впоралась. Вона цього хотіла і вона взяла все те найкраще, що їй змогли запропонувати за цей термін.

 

Developed in conjunction with Joomla extensions.