alt27-го липня Данило Болдирєв повернувся з чемпіонату світу зі скелелазіння в Італії. До Донецька він приїхав з перемогою: в його активі бронзова медаль за індивідуальний забіг на швидкість та срібна за естафету в командному забігу. До Вашої уваги інтерв’ю Данила прес-службі ЕЦ «Вертикаль».
- Вітаємо! Ти задоволений?
- Дуже! Дві медалі взяти на чемпіонаті світу! І це ж мій перший дорослий чемпіонат світу. Навіть Анджело, організатор, сказав, що це дуже хороший результат. А вже він різного надивився. На естафеті я показав другий час. У росіянина 6.52, у мене чи-то 6.56, чи-что 6.54. Вибив Лібора Грозу, а він один з найсильніших спортсменів світу. Програв, звісно, китайцеві.
- Пора вже китайця перемагати…
- Ну, такому програти не дуже прикро. Він і справді красень на стіні. Він біжить без задніх думок і при цьому якось дуже легко. Якщо я, за моїми відчуттями, викладаюся на 60% своїх можливостей, то він, таке враження, взагалі відсотків на 40. Він дуже легко біжить. У нього м’язи по мінімуму напружуються, ніби летить.
Так що мені є, над чим працювати. Я ще й не готовий, напевно, стати чемпіоном світу. Він з 2007-го року бігає. Можна стати таким як він, можна кращим за нього, але не сьогодні. Сьогодні він сильніший.
Ми привітали один одного, китаєць сказав, що я відмінно пробіг. Зазначив, що у мене низ хороший, а верх треба напрацьовувати. Коли ми брали стрибкові зачепи, у нього було 2 з чимось, у мене так само. Але у нього верх більш злагоджений, а в мене 13 м злагоджено, а останні метри 2 я злегка зупиняюся через техніку. Треба під свій зріст знайти ці 2 метра – як їх пробігати і як на них знайти легкість рухів. На 13 м вона у мене є. Думаю, перед юніорським чемпіонатом це надолужу. Звичайно, після ЧС з’явилася впевненість. І якщо будуть хороші зачепи, як в Арко, то можна на юнацькому і світовий рекорд спробувати поставити…
На тренуваннях я біг 6.0, 6.1. Останні тренування 6.5-6.6. На естафеті боявся додати, бо відчуваю, що суперник нижче, і навіщо прагнути до 6.2, наприклад, і помилитися де-небудь… Тому на естафеті біг на 6.5-6.6. А до індивідуального старту вже стомився просто, важко було. На естафеті виклався.
- Хвилювався?
- Найбільше на кваліфікації хвилювався. Зробили так, що відразу два рази біжиш. Біг на 6 вперше, але збився, а на другий вже сили не ті, пробіг 7.4. Думав, взагалі нікуди не потраплю. Я спочатку третій ішов, а в підсумку сьомим потрапив.
А емоційно я був спокійний і повністю в собі. Я не чув, хто що каже. Відключився. Не бачив уболівальників. Був тільки з собою, своїм розкладом, емоціями, технікою, суперником. Я сам був своїм суперником. Думав тільки про виступ. Навіть коли спускався, вже вигравши у Грози дві сотих, все одно не бачив нікого. Налаштований повністю на себе і трасу, почув тільки старт. І тільки коли сказали, що виграв, я вже хоч загорлав.
alt- Що для тебе було несподіваним на чемпіонаті?
- Наше друге місце в естафеті. Два рази по 6 секунд! Ми взагалі могли виграти золото. Вихід у фінал ми виграли у найсильнішої зв’язки. Це Кокорін, Абдрахманов і Титова. Хлопці, які побили світові рекорди на тренуваннях і які біжать вже стабільно 6 секунд, і 9 секунд Титова. Ми у них виграли!
Це нам дало таку впевненість, що і та команда росіян, яка в підсумку перемогла, вельми шанобливо до нас поставилася у зустрічі. Я першим біг із Синициним, він говорить: «Капець, ти крутий! Молодець! Ми чули, що ти на тренуваннях біжиш 6.0-6.2, але не вірили. Зараз віримо ».
- Після перемоги що робили?
- Відзначили усією командою.
- Щасливий був?
- Дуже! Ти готуєшся 10 років, а на п’єдесталі стоїш 3 хвилини…
- І воно того варте?
- Так! У мене запитують: а скільки грошей дали, а чого так мало? Не у грошах справа. Ці три хвилини варті всього. Щоб постояти три хвилини на п’єдесталі чемпіонату світу, мати дві медалі з двох – заради цього ми і тренуємося. Це не пояснити словами.
- Скільки грошей – не секрет?
- Не секрет. 1500 євро призові, і від країни премію повинні дати, плюс оплата змагань. Десь під 2500-3000 євро виходить. Скоро буде, як в Росії, сподіваюся. За кожну медаль 3000 доларів і за рекорд 15 000 євро.
В Австрії все може статися, але головне, про це не думати. Приїду, зроблю свою справу, а там вже будь що буде.
- А що з Кубком вийшло? Чому такий результат на першому етапі?
- Можна було викластися там, але невідомо, як би на ЧС виступив потім. Абдрахманов виграв в Шамоні і став восьмим на ЧС. Я зробив, як сказав мені тренер з легкої атлетики: «Пройшов старт, все, забудь. Зроби для себе якісь висновки і забудь». Я зрозумів, що в Арко треба бігти на повну. Викластися по максимуму, втрачати вже нічого. Зробив ставку на чемпіонат.
- І це в тебе вийшло. Чим зараз будеш займатися?
- До понеділка відпочивати, бо втомився все ж добряче.
- Як відпочивати? Ліниво-горизонтально?
- Ага. Дивитися фільми, читати книги, просто байдикувати. На природу вибратися хочеться, погуляти, поїсти морозива. Не їв його дуже довго, щоб не захворіти.
alt- Ти схуд, до речі…
- Причому дуже. Хвилювався ж, ну і харчувалися погано. Їв дуже мало, щоб не отруїтися не вчасно. Пив лише воду. Їв банани. Довів вагу до 71, тому бігти було дуже легко. Зараз трохи від’їмся.
- А з понеділка?
- Знову робочий режим. Залишилося 15 метрів побудувати і купити ще комплект зачепів, інших, зробити пару розробок по тренуванням. На базовий період я вже знаю, як грамотно все розподілити, щоб наступного року стабільно бігти 5.8-6.0. Потрібно, щоб розрив між тренуваннями та змаганнями був мінімальним. А то можна ж і 4 бігти, а чемпіоном не стати. А треба, щоб на тренуванні біг 5.5, а на змаганнях іще краще – 5.45-5.3. Там ще адреналін грає свою роль, по ідеї, можна на ньому робити більш сильний результат. А середній час щоб був 5.6-5.5.
- Наприкінці серпня дитячий чемпіонат в Австрії. А наступна велика мета?
- Потрапити на Всесвітні ігри у 2013-му році. Тобто виграти ліцензію. Ну, і там потрапити у призи… Це вже самий пік для спортсмена. Час іще є. А зараз поки відпочину, старт пройшов. Вітання ось приймаю постійно.
- До речі, про привітання. Зараз же всі будуть пропонувати «так вип’ємо ж за!», А в тебе режим. Як вирішуєш таку проблему?
- Ні, я випив, звичайно, шампанського, вина небагато. Але не захоплююся, все грамотно роблю. Може, вже після Австрії погуляю від душі. Хоча в будь-якому випадку втрачати голову не треба.
- А зараз від успіху голову не втратив?
- Та ніби на місці, – і для вірності помацав. – Так, приємно. Але треба далі йти, щоб стабільно бути в призах на стартах. Поліпшити стабільність і прийти до легких рухів.
{social}
{iarelatednews articleid="705,679,633"}

 

Developed in conjunction with Joomla extensions.