powerlifting-Tetyana-PrymenchukДосвідчена чернівецька спортсменка Тетяна Применчук, чемпіонка світу з пауерліфтингу розповідає про своє життя у спорті та поза ним.
Коли у 2006-му році на тренуванні Таня зламала кістки гомілки при спробі встати зі 180 кг, перша думка була про те, як жити далі, адже дуже хотілося виступати. Тому, поки нога перебувала в гіпсі, Таня регулярно їздила на тренування і жала лежачи. Найважчим був момент виходу до ваги 180 кг у присіданнях на Спартакіаді України в 2007-му році. Здавалося, він триватиме вічність, але Тетяна подолала цей бар’єр, як і багато інших. Вже у 2008-му році вона вперше виграла чемпіонат світу, у 2009-му році стала срібною призеркою Всесвітніх Ігор, отримала звання Заслуженого Майстра Спорту. Торік вона вдруге стала чемпіонка світу, здобувши перемогу у впертій боротьбі з відомою російською спортсменкою Інною Філімоновою.
- В чому була особливість цієї перемоги?
Для мене кожна перемога особлива, але ця була як закріплення попередньої, доказом для мене, що перший раз не був випадковістю. Своїх суперників я сприймаю як стимул до підняття більшого результату. Я не можу знати і судити, чого не вистачило моїй суперниці для перемоги, але я знаю, що було достатньо для мене, щоб її здобути. Не можу забути момент, коли мені перед третім підходом в тязі головний тренер збірної України Сіражутдін Базаєв сказав: «Ризикуємо чи ні?». У мене було право вибору, і, чесно кажучи, зробити цей вибір було дуже важко. Ми ризикнули, і було неймовірно приємно, коли я змогла це зробити.
- Кому ти вдячна за свою перемогу?
Я дуже вдячна за свою перемогу своєму тренеру Олександру Пушкарю, своїй доньці Анастасії, своїй мамі і всім своїм друзям. Я люблю пауерліфтинг за те, що я відчуваю божевільний викид адреналіну, я постійно знаходжуся в тонусі і займаюся улюбленою справою. Вважаю, що запорука успіху – це комплексна підготовка, яка включає хорошу техніку, правильне використання екіпірування, режим. Для мене у першу чергу важливі такі чинники в підготовці як хороше відновлення, зручний і приємний розпорядок дня, сприятливий психологічний стан. Але заради підготовки я готова пожертвувати практично всім.
- Чим підготовка до останнього чемпіонату світу у ПАР відрізнялася від усіх попередніх?
Ця підготовка докорінно відрізнялася від усіх попередніх. Зазвичай тренер змінює деякі принципи, моменти; тут все стало по-іншому. Найважчим нововведенням виявився біг. Спочатку 5 км, потім 7 км, 10 км. Бігала я після кожного тренування і у дні, коли не тренувалася навесні і влітку. Але це себе виправдало: у мене не було зайвої ваги, м’язи добре відновлювалися. Напевно, в моєму організмі залишила свій відбиток легка атлетика, якою я займалася в  юності.
- Як відбувається відновлення в процесі підготовки?
Відновлення проходить добре. Відразу після тренування мрію прийняти ванну, впасти на диван і «задерти» ноги. Я добре переношу навантаження і завжди перебуваю в тонусі. Вважаю найкращим відновленням 100% сон, а також масаж і сауну.
- Як часто ти працюєш в екіпіруванні?
Я дуже багато працюю в екіпірування, рано починаю в ньому працювати, десь на початку підготовчого періоду. Якщо скасують екіпірування, мені буде дуже сумно, оскільки я люблю в ньому працювати і відчуваю його дуже добре. Також воно береже мої суглоби. Тренуюся я три рази на тиждень, кожній змагальній вправі присвячую окремий тренувальний день. Використовую багато додаткових вправ з важкої атлетики. Найулюбленішою моєю вправою залишається жим лежачи, оскільки я відчуваю цю вправу дуже добре.
- Коли ти вперше почула про пауерліфтинг?
У 2000-му році я прийшла до спортивного залу, щоб підтримати свою форму, котру, як мені здавалося, я втрачаю. У цьому залі багато людей займалися пауерліфтингом, ще незнайомим мені спортом. Я зробила кілька тренувань, помітили, що в мене є здібності, і запропонували спробувати. Перші мої змагання були того ж року у Львові. Це був Кубок України, я виступала в категорії до 52 кг, і виконала норматив майстра спорту.
- Хто тебе надихає?
Моя дочка Анастасія, їй 20 років, вона навчається в Чернівецькому Національному Університеті на факультеті медичної психології. Коли я на змаганнях або зборах, то дуже за нею сумую. За своєю суттю я сувора мама, вважаю, що головне у вихованні – закласти таку важливу людську якість, як надійність в усіх відношеннях. Настя дуже мені допомагає, удома часто виконує більшу частину роботи, оскільки розуміє, як мені важко. Я дуже хочу, щоб вона була щаслива.
- А хто ти за професією?
У мене вища освіта, я закінчила ЧНУ, кафедру фізичного виховання. Я тренер і менеджер зі спортивного туризму. За фахом ще попрацювати не встигла, тому що все своє життя я була у спорті.
Почала я з легкої атлетики. Дуже вдячна своєму першому тренеру, Михальському Фреду Броніславовичу, який навчив мене поважати своїх суперників, поважати спорт і себе. Він виховав у мені важливі і незамінні в житті людські якості.
- Які в тебе хобі та захоплення?
Люблю домашніх тварин, особливо собак. Зараз, на жаль, я не можу завести собаку. Люблю розводити квіти, у мене вдома вже цілий квітник, там я відпочиваю душею. Люблю свою Батьківщину, хоч і дуже подобається мені подорожувати, завжди тягне додому. Хотілося б ще потрапити до Австралії!
Розмовляла Жанна Іванова

Developed in conjunction with Joomla extensions.