Марія Захарченко: «Партія на рівних»

go_news_intІнтерв’ю Марії Захарченко (М.З.) для сайту Федерації Го (вейчі, бадук) України.

Інтерв’ю провели Юрій Плющ, тренер вищої категорії України (Ю.П.) та Олександр  Дінерштейн, 3 дан про, Росія (О.Д.).

Ю.П.: Маріє, вітаю тебе з цим видатним досягненням! Що відчуваєш в зв’язку з цією подією?

М.З.: Дякую усім, без кого я не змогла б пройти цей довгий та складний шлях. Вам, моєму тренеру з перших кроків у го, котрий допомагає мені багато в чому і зараз. Містеру Чуну, 9 дан про, другому моєму тренеру, котрий запросив мене до Кореї та надав допомогу для перебування в цій країні та організації навчання. Моїй мамі, котра завжди була надійною опорою у всіх труднощах на цьому шляху. Емоціїї? Звичайно я щаслива і відчуваю певне полегшення. Адже першу, дуже важливу ціль досягнуто і тепер можна трохи перевести подих. Однак попереду в мене ще багато роботи.

О.Д.: Приєднуюсь до привітань! Згадую нашу з тобою, Маріє, першу партію. Це було в Москві, в липні 2005 року, в моєму сеансі після турніру Конісі, в якому ти, пам’ятаю, виграла всі партії. Запам’яталося твоє серйозне ставлення до гри. Мало хто в такому віці, в тому числі й серед азіатських дітей, майбутніх профі, здатен просидіти на стільці декілька годин поспіль не відволікаючись, в повній концентрації. Одразу було зрозуміло, що з таким підходом дитина має хороші перспективи.

Ю.П.: Наскільки цей шлях непростий можна тільки уявити, адже пройти його до кінця в Європі змогли одиниці. Я нарахував лише чотирьох гравців, етнічних європейців, котрі мають диплом про – це Каталін Тарану (Румунія), Олександр Дінерштейн (Росія), Світлана Шишкіна (Росія) та Діана Кьосегі (Угорщина).  Що було найважче?

М.З.: Дуже важко було грати в лізі жіночих інсеїв, де кожен наступний результат повинен бути кращим за попередній. Мені довелося піднятися з 5 класу у вищий – перший, де суперницями були корейські дівчата, що почали займатися го років на 5 раніше за мене. А вони прагнуть того що і я, займаючись, до речі, по 10-12 годин на день. Були також і психологічні труднощі, пов’язані з життям в чужій країні, хоча «група підтримки», в особі моєї мами і Вас робила все можливе для їх подолання. Крім того були й фінансові проблеми. Та ще і мовний бар’єр, щоправда зараз його маже подолано. Я рада, що багато з цих труднощів уже позаду.  

О.Д.: Твій наставник, Юрій Плющ, якось переграв на рівних Мураоку, 9 дан про. А який «найважливіший скальп зняла» ти (в партіях без фори)?  

М.З.: Був один цікавий випадок в турнірі (джонмекхве ліга). Мій суперник перед партією запитував, яку фору йому потрібно дати мені. Як виявилося потім, моїм суперником був чоловічий екс-інсей 1-го класу. Декілька років тому йому не вистачило однієї перемоги на турнірі для отримання звання професіонала. Йому пояснили, що партія на рівних. І після того, як я його перемогла, вигляд у нього був досить збентежений. Іще декілька разів мені вдавалося перемагати в турнірах чоловічих екс-інсеїв 4-6 класів. А в легких партіях я вигравала декілька разів у професіоналів. До речі, зараз в Кореї немає ніякої різниці в силі гри між 1 та 9 данами про: швидше молоді перші обігрують імениті дев’яті дани.363a0b1495618eee5ec0e2579b7bf667

Ю.П.: Але ж перемогти, як Олександр, 9 дана (О Ріссея) в турнірі не вдавалося (напевно,
тому що поки іще не зустрічалися)?

М.З.: Так, дійсно, в турнірах я поки ще не зустрічалася із про. Зараз у мене вже буде така можливість.

Ю.П.: Будемо чекати!  

О.Д.: Ти раніше грала сан-рен-сей і твій стиль був схожий на стиль твого вчителя – Юрія Плюща. Чому вирішила від нього відмовитися? Ідеї Такемії більше не вражають?

М.З.: Після приїзду до Кореї виявилося що там грають зовсім в іншому стилі – більш
агресивному, більш територіальному. Та й у світі професіоналів навчились боротися проти мойо. Але й в Кореї я довго грала спокійно, «не лізучи у бійку». Однак, тренери порадили мені грати в більш агресивній манері і не уникати боротьби, для того щоб стати більш універсальним гравцем. Спершу виходило не все, однак поступово грати в такому стилі мені навіть сподобалося.

Ю.П.: Який твій спортивний успіх став основою для розгляду питання про присвоєння тобі диплому про в Президії КАБ?

М.З.: В КАБ існують особливі, «пільгові», умови котрі стосуються іноземних громадян, що претендують на звання про. Дипломом про, спеціальним рішенням президії їх, можна сказати, «нагороджували» з метою розвитку го в інших країнах. Останнім часом ці правила стали значно жорсткішими. Мені було висунуто вимогу потрапити в перший, найвищий клас жіночих інсеїв, в котрий європейські дівчата раніше ніколи не потрапляли. Багато хто вважав, що це взагалі не можливо. Проте в жовтні я цю вимогу виконала.

Ю.П.:  Так, серйозна вимога. Адже це значило, що необхідно було потрапити в число 6 кращих дівчат Кореї, де, як відомо, найсильніша в світі школа го. А які результати показали твої попередниці, європейці – про?

c04М.З.: Діана Кьосегі отримала про, піднявшись в 2 клас інсеїв. Стосовно решти європейських про точно сказати не можу.

О.Д.: Я сам через все це проходив. В лізі інсеїв чоловіків, починаючи з 6-го класу вже дуже високий рівень. А як ти ставишся до української системи відбору на міжнародні турніри7 Чому ти не граєш за команду України на Панданет – в командному чемпіонаті Європи?

М.З.: Скоріше негативно. Я не граю за команду України, оскільки в команду іде відбір за рейтингом, а мій український рейтинг дотепер відповідає 3 дану (любительському). Коротше кажучи, всі ці питання вирішувалися без мене і ніяких пропозицій я не отримувала. Скоріш за все, в 2013 році багато чого зміниться.

О.Д.: А які найближчі плани? Будеш посилюватися далі, працюючи над своєю грою і потім штурмувати жіночі про турніри? Чи сконцентруєшся на навчанні інших? Школу свою відкриєш, наприклад?

М.З.: Намагаюсь поєднувати. В першу чергу мені ще потрібно підсилювати власну гру, оскільки хочу реалізуватися в якості спортсмена. Попробую свої сили також і на тренерській роботі, але трохи згодом. Також в майбутньому планую створення власного сайту.  

Ю.П.:  Як довго ти збираєшся залишатися в Кореї?

М.З.: Точно ще не знаю. Звичайно, планую повернутися в Україну через деякий час, проте строки залежать від багатьох обставин.

Ю.П., О.Д.: Дякуємо, Маріє, за цікаву бесіду і бажаємо нових досягнень, тепер уже в якості про! 

{social}