Sambo-Vasylchuk-Ivan-Zadvorniy-RuslanУ Мінську завершився Відкритий чемпіонат Білорусі з самбо на призи Президента країни Олександра Лукашенка. З 2008-го року ці традиційні представницькі змагання проводяться у статусі етапу Кубка світу.
Як повідомляє УКРІНФОРМ, на килими мінського «Палацу спорту» вийшли 176 атлетів із 19-ти країн – України, Греції, Марокко, Болгарії, Республіки Кореї, Молдови, Італії, Росії та  інших. В українській команді блискуче виступив у престижній ваговій категорії до 90 кг вихованець заслуженого тренера України Геннадія Горохова Іван Васильчук (на фото – праворуч).
Майстрові спорту міжнародного класу з Нетішина Хмельницької області 26 років. Він – багаторазовий призер чемпіонатів світу та Європи, випускник Київського національного університету внутрішніх справ, де його тренував легендарний наставник наших самбістів Марсель Хасанов. Перемогу в Мінську Іван присвятив своїй доньці Валерії, якій 21 лютого виповнилося півроку.
- До Мінська наша збірна добиралася автобусом. Чи не вплинув 12-годинний «пробіг» на ваш фізичний стан?
- Доби цілком вистачило для відновлення. А ось травма коліна, котрої зазнав під час турніру в поєдинку з італійцем, змусила замислитися: боротися у фіналі чи ні. Ризикнув – вийшло.
- Зі своїм тезкою з Росії – суперником у фінальному бою Іваном Штирком, бронзовим призером чемпіонату світу-2010 – ви до цього були знайомі?
- Так. Це був наш третій поєдинок. Тепер я повів перед у рахунку – 2:1.
- Дивлячись зі сторони, здалося, що вирішальний бій був для вас легким. Уже в дебюті заробили чотири бали...
- Десь на третій хвилині зрозумів, що виграю. Росіянин трохи втомився, і я зміг провести кидок на чотири бали. У результаті ж – 8:2.
- А який поєдинок був найскладнішим?
- З білорусом. Із ним я боровся відразу після італійця. Одягнув наколінник – набрякла нога, а суперник молодий, напористий, кинувся на мене. Я не знав, куди й тікати. За вісім секунд до закінчення поєдинку програвав два бали. Все ж зібрав волю в кулак, провів «больовий» - дострокова перемога!
- І скільки таких дострокових у вас було на турнірі?
- Три з п’яти.
- Які тепер найближчі плани?
- Виграти чемпіонат світу.
- Як в цілому оцінюєте виступ збірної України на етапі Кубка світу?
- Як гідний. Судіть самі: із шести наших борців у ході змагань троє травмувалися і знялися з турніру. Андрій Каштанов із Севастополя, наприклад. Він – найдосвідченіший у команді, екс-чемпіон світу.
Молодці брати-близнята з Севастополя Антон і Микита Тищенки. Особливо Микита. Дві зустрічі виграв, а в третій поступився двома балами дворазовому чемпіонові Європи. А суперники у нас були хоч куди – два склади збірної Росії, 24 борці з Казахстану, 67 найсильніших самбістів Білорусі…
Підсумував інтерв’ю головний тренер збірної України з боротьби самбо Олександр Наухатько: «На турнірі в Мінську ми зробили крок уперед порівняно з етапом Кубка світу в Казахстані – вибороли «золото». За відсутності перших номерів команди – Віктора Савінова і Дмитра Бабійчука – перевірили в ході змагань найближчий резерв. Дуже сподівалися на Ваню Васильчука. І він везе Кубок Лукашенка в рідний Нетішин. Ваза просто унікальна - кришталева, інкрустована золотом. Можна сміливо «під скло» і – в мерію. Нехай народ милується».
Юрій Щербак
У Мінську завершився Відкритий чемпіонат Білорусі з самбо на призи Президента країни Олександра Лукашенка. З 2008-го року ці традиційні представницькі змагання проводяться у статусі етапу Кубка світу.
Як повідомляє УКРІНФОРМ, на килими мінського «Палацу спорту» вийшли 176 атлетів із 19-ти країн – України, Греції, Марокко, Болгарії, Республіки Кореї, Молдови, Італії, Росії та  інших. В українській команді блискуче виступив у престижній ваговій категорії до 90 кг вихованець заслуженого тренера України Геннадія Горохова Іван Васильчук (на фото – праворуч).
Майстрові спорту міжнародного класу з Нетішина Хмельницької області 26 років. Він – багаторазовий призер чемпіонатів світу та Європи, випускник Київського національного університету внутрішніх справ, де його тренував легендарний наставник наших самбістів Марсель Хасанов. Перемогу в Мінську Іван присвятив своїй доньці Валерії, якій 21 лютого виповнилося півроку.
- До Мінська наша збірна добиралася автобусом. Чи не вплинув 12-годинний «пробіг» на ваш фізичний стан?
- Доби цілком вистачило для відновлення. А ось травма коліна, котрої зазнав під час турніру в поєдинку з італійцем, змусила замислитися: боротися у фіналі чи ні. Ризикнув – вийшло.
- Зі своїм тезкою з Росії – суперником у фінальному бою Іваном Штирком, бронзовим призером чемпіонату світу-2010 – ви до цього були знайомі?
- Так. Це був наш третій поєдинок. Тепер я повів перед у рахунку – 2:1.
- Дивлячись зі сторони, здалося, що вирішальний бій був для вас легким. Уже в дебюті заробили чотири бали...
- Десь на третій хвилині зрозумів, що виграю. Росіянин трохи втомився, і я зміг провести кидок на чотири бали. У результаті ж – 8:2.
- А який поєдинок був найскладнішим?
- З білорусом. Із ним я боровся відразу після італійця. Одягнув наколінник – набрякла нога, а суперник молодий, напористий, кинувся на мене. Я не знав, куди й тікати. За вісім секунд до закінчення поєдинку програвав два бали. Все ж зібрав волю в кулак, провів «больовий» - дострокова перемога!
- І скільки таких дострокових у вас було на турнірі?
- Три з п’яти.
- Які тепер найближчі плани?
- Виграти чемпіонат світу.
- Як в цілому оцінюєте виступ збірної України на етапі Кубка світу?
- Як гідний. Судіть самі: із шести наших борців у ході змагань троє травмувалися і знялися з турніру. Андрій Каштанов із Севастополя, наприклад. Він – найдосвідченіший у команді, екс-чемпіон світу.
Молодці брати-близнята з Севастополя Антон і Микита Тищенки. Особливо Микита. Дві зустрічі виграв, а в третій поступився двома балами дворазовому чемпіонові Європи. А суперники у нас були хоч куди – два склади збірної Росії, 24 борці з Казахстану, 67 найсильніших самбістів Білорусі…
Підсумував інтерв’ю головний тренер збірної України з боротьби самбо Олександр Наухатько: «На турнірі в Мінську ми зробили крок уперед порівняно з етапом Кубка світу в Казахстані – вибороли «золото». За відсутності перших номерів команди – Віктора Савінова і Дмитра Бабійчука – перевірили в ході змагань найближчий резерв. Дуже сподівалися на Ваню Васильчука. І він везе Кубок Лукашенка в рідний Нетішин. Ваза просто унікальна - кришталева, інкрустована золотом. Можна сміливо «під скло» і – в мерію. Нехай народ милується».
Юрій Щербак

Developed in conjunction with Joomla extensions.