altПісля усіх переносів і відмін нарешті відбувся 2-й етап чемпіонату України з автокросу, який прийняло Запоріжжя. 
Традиційно етап проходив у двох заліках: на кузовних автомобілях і спеціальних кросових – «баггі».
На 1-му етапі, який також традиційно проходив у Харкові, був відзначений хвилюючий спад активності українських кросовиків. Запоріжжя багато хто чекав із завмиранням, адже було не зовсім зрозуміло, в якому ж стані на сьогодні перебуває український автокрос. 2-й етап дав відповідь не дуже втішну – відтік сил неймовірний, особливо серед баггі, хоча кузови поки наповнені. 
Так усі три дорослі групи баггі ледь зібрали кворум по 5 учасників. Та й те, у більшій частині з них виступали одні й ті ж гонщики, які використали своє право заявлятися на автомобілях з молодшої категорії в старшу. В реалії на гонку зібралося лише 9 учасників на автомобілях баггі. Єдиною втіхою можна вважати, що, склавши усі іспити, на старт вийшов Артем Бондаренко, причому на новій для себе повнопривідній машині імпортного виробництва з двигуном «Хонда» в 1,6 літра. 
Іще більш знаменне повернення в гонки після досить тривалої перерви ще одного дуже перспективного молодого гонщика – Михайла Полякова. Потрібно нагадати, що, будучи сином досвідченого кросовика, Михайло дебютував серед дорослих ще в 2004-му році, причому тоді йому ще навіть не виповнилося 14 років і він виступав за спеціальним дозволом від кросового комітету (у ті часи ще не існувало юнацьких груп). І у своїх перших же стартах на задньопривідній баггі Михайло «показав зуби» тодішнім завсідникам 2-ї групи баггі, включаючи таких метрів як Володимир Фіалковський і Володимир Замараєв. 
Цього разу Михайло, який виступав на чемпіонському автомобілі «з під» Андрія Зернія, вкочувався, але робив це непогано. На кваліфікації найкращий час несподівано показав Роман Жосан, причому, випередивши майже на дві секунди «господаря» траси Олександра Крутенка і більш ніж на дві Полякова. У першому фіналі Крутенко виграв, випередивши Жосана, тоді як Михайло ще й поступився Федору Бабинцю-молодшому. На старті другого фіналу відбулося зіткнення між Поляковим і Крутенком. Як результат Михайло зійшов, тоді як Олександр так і не зміг наздогнати суперників і заїзд виграв Жосан, а другим фінішував Бабинець. 
Таким чином, перед третім фіналом відразу троє в разі своєї перемоги могли завоювати «золото» Запоріжжя у 2-ій групі. Але виграв заїзд якраз Поляков, однак йому цієї перемоги вистачило тільки для третього місця за підсумками етапу. Жосан прийшов другим і з 35 очками очолив подіум, тоді як Крутенко знову був лише третім, поступившись трьома очками Роману і на два випередивши Михайла. Бабинець же в останньому фіналі не зміг скласти конкуренцію розпаленим боротьбою суперникам і закінчив і його, і етап на 4-му місці. 
Як не прикро, але у 3-й групі реально тільки «під» Іриною Бондаренко була машина, що відповідає цій групі (повний привід і потужний форсований двигун об’ємом 1,6 літра). Як не як, це чемпіонський автомобіль чоловіка Ірини Ігоря, який подарував його своїй дружині. 
У кваліфікації вона показала лише третій час, проте при 4-5 учасниках на старті воно не мало особливого значення. Ні Бабинець-молодший, ні Володимир Черняк на аналогічній задньопривідній баггі не могли скласти конкуренції енергоозброєності машини Ірини Бондаренко, та й сама Ірина, виступаючи не перший рік, вже має чималий досвід. 
Вигравши два перші заїзди, вона достроково забезпечила собі перемогу. Більше того, син Ірини Артем, який не стартував у першому фіналі, все ж виїхав у 3-й групі. Після третього місця він виграє в останньому фіналі, що дозволяє йому стати срібним призером у цій групі, змістивши на третє місце Черняка, котрий двічі фінішував третім і один раз другим. 
Зате у 4-й групі розгорнулася справжня сутичка, яка мала досить несподівану розв’язку. Дебютувавши в ній, Артем Бондаренко вже заявив про свої наміри у кваліфікації, де він показав найкращий час. Причому, Артем випередив майже на секунду багаторазового та чинного чемпіона цієї групи Руслана Ткаченка на його куди більш потужній баггі, оснащеній 2-літровим турбомотором від «Ауді». 
У першому фіналі між ними розгорнулася серйозна дуель, в якій гору здобув Артем, а на довершення до всього на машині Руслана виникли технічні проблеми з охолодженням і він фінішував лише третім, поступившись ще й Ірині Бондаренко. У другому напруження боротьби досягло апогею – усе закінчилося видовищним вильотом Руслана, який у спробі атаки на суперника помилився на гальмуванні і вилетів на бруствер, що огороджує трасу. 
Таким чином, удруге прийшовши першим, Артем Бондаренко достроково забезпечив собі перемогу на етапі. Він виграв і останній фінал, де Ткаченко все ж зміг випередити Ірину і фінішувати другим, проте за підсумками етапу Руслан все одно піднявся лише на третю сходинку подіуму, який очолив Артем Бондаренко, а по його праву руку стояла його мама – Ірина. 
У кузовних класах ситуація з наповненням дещо краща, більше того, в національному 7-Н «Таврії» разом з великим відтоком людей ситуацію врятувала поява одразу чотирьох новачків, цілком логічно, що двоє з них були із Запоріжжя. У підсумку тут зібралося 7 учасників. Проте балом правили два фаворити останніх років Олександр Дарієнко та Іван Половинкин. Олександр, який є одним з організаторів запорізького етапу і саме на його плечах лежала підготовка траси, показав найкращий час на кваліфікації і зміг виграти перший фінал, де позаду нього фінішували Половинкин і дебютант з Харкова Олег Ярмак. Проте наступного дня навантаження попереднього тижня і початку етапу позначилися на стані здоров’я Дарієнка (сильно підскочив тиск напередодні, потім прийшов у норму, та все ж) і в результаті в обох фіналах він поступився Половинкину, ставши, утім, другим за підсумками своєї домашньої гонки . 
У найменш численному з кузовних класів 7-А (6 учасників) боротьби практично не було: Сергій Денисов впевнено виграв усі три фінали і очолив подіум. Володимир Головко тільки в другому фіналі фінішував третім і був другим у двох інших, ставши в результаті другим, тоді як «бронзу» взяв Олег Войтенко. 
У найстаршому 12-му класі при 7 заявлених в реалії виявилося лише два учасники на справжніх повнопривідних автомобілях, причому обидва новачки. Сергій Чорний, який дебютує в цьому році, пересівши з «Субару» на потужний «Еволюшн» «з-під» Андрія Костюченка, не без боротьби виграв перші два фінали у Максима Красношапки. 
У третьому фіналі Сергій також був першим, тоді як через проблеми на його «Субару» Максим, котрий виступає вже більше року, насилу фінішував третім. Однак Красношапці цього вистачило, щоб стати другим за підсумками етапу, де на третю сходинку після другого місця в останньому фіналі і двох третіх до цього піднявся Сергій Кравченко, який виступає на скромному «Гольфі». 
Найзапекліша боротьба серед кузовів велася у 8-му класі, який знову став наймасовішим – 9 учасників. Перебрався в нього чемпіон 7-А Михайло Носко, який показав найкращий час на кваліфікації, тоді як Єгор Пеннін був лише третім, майже в секунді від Михайла. Проте представник Молдови, який виступає на повноцінній основі цього року в чемпіонаті України, був налаштований рішуче. 
Він виграв перший фінал, а другий став вирішальним. Михайло захопив лідерство і впевнено утримував його, грамотно та коректно захищаючись, однак в останньому повороті заїзду, де, здавалося, не залишилося місця для обгону, Єгор пускає машину в занос, частково виїжджаючи на бруствер і неймовірним маневром випереджає здивованого Михайла. Перемігши у другому фіналі, Пеннін достроково забезпечив собі «золото». 
Можливо, розсерджений Носко перенервував, але в останньому фіналі він не тільки дав знову перемогти Пенніну, але до того ж пропустив на друге місце Сергія Кузьміна, який до цього жодного разу не потрапляв у топ-3.
{social}
{iarelatednews articleid="615,591,543,533,514"}

Developed in conjunction with Joomla extensions.