В Одесі у рамках 4-го туру Кубку європейських націй з регбі збірна України приймала зібрну Росії. На стадіоні «Спартак» за по-справжньому весняної погоди зібралося три з половиною тисячі глядачів. Але порадувати їх перемогою українським регбістам не вдалося – 5:41 на користь гостей.
Поразка, безумовно, не прикрашає команду. Але якщо вона, нехай і поступившись сильному супернику з великим рахунком, продемонструвала на ігровому полі величезну самовідданість, то гідна поваги. Це, як неважко здогадатися, стосується збірної України, яка упродовж усього поєдинку з досвідченими сусідами чинила їм запеклий опір. І, думається, якщо б цей матч проводився не в період міжсезоння, а влітку, коли наші регбісти перебували б у своїй найкращій спортивній формі і мали б за плечима вже пристойну ігрову практику, то результат такого протистояння відбивав би справжнє співвідношення сил. Адже росіяни, як-ніяк, цілий місяць пробули на зборі у Новій Зеландії, провели там низку спарингів з місцевими клубами, а потім чимало попрацювали на базі в Сочі. А в українців усі попередні тренінги проходили в мороз на засніжених і твердих газонах. В Одесі ж із приходом весни вдалося лише п’ять днів «позвикати» до м’якого поля. А це, повірте, не так і легко зробити за настільки короткий термін.
От і не дивно, що усі наведені вище нюанси, включаючи і несподівану травму, отриману на останньому тренуванні фулбеком В’ячеславом Пономаренком (це теж зіграло чималу роль), породили цілу серію безглуздих помилок, якими сповна скористалися гості. Так, якщо останнє занесення м’яча у нашу «заліковку» стало наслідком чітко спрацьованого суперниками «віяла», який на краю замкнув Ігор Галиновський, то п’ять інших спроб виявилися явно з розряду невимушених. Причому три перші трапилися через неузгодженість між крайніми захисниками і фулбеком. Завдяки цьому взяттям «міста» відзначилися французький легіонер росіян В’ячеслав Грачов, спритний півзахисник Олександр Шакіров і Василь Артем’єв, чиї прориви гравці нашої оборони супроводжували не захопленнями, а, швидше, погладжуваннями. Спроба Артема Фаттахова взагалі стала наслідком перехоплення невдалої передачі. А найшвидший з росіян Володимир Остроушко один в один переграв перекваліфікованого у фулбеки Сергія Монастирьова, якого, до речі, теж ніхто з партнерів не підстрахував.
Якщо гравці нашої задньої лінії, як бачимо, у цілій низці фатальних ситуацій не змогли убезпечити тили, то форвардам, яким більшу частину матчу довелося діяти від оборони, особливих претензій і не пред’явиш. Вони, особливо перша лінія, ціною величезних зусиль стримували ударний клин візаві. А лідер передової ланки, новообраний капітан збірної Микола Кірсанов відзначився прекрасною за виконанням «спробою престижу». Цей відважний хукер під час розіграшу «коридору» несподівано для суперників зробив коротке вкидання на В’ячеслава Красильникова і, отримавши від нього, використовуючи футбольну термінологію, пас в один дотик, розпечатав «заліковку» гостей. Між іншим, ще двічі господарі мали можливості взяти «місто». Але в одному випадку м’яч вислизнув із рук уже за його межею, а в другому занесення Сергія Церковного після перехоплення не зарахував французький арбітр Ерік Гаузінс, визначивши, що перед цим було порушення правил. Ще тричі українці мали можливості набрати ігрові очки зі штрафних. Однак при виконанні одного з таких «стандартів», як і під час реалізації спроби Миколи Кірсанова, приціл трішки підвів снайпера Олега Косарєва. У двох інших подібних випадках господарі вирішили не бити по воротах, а, як кажуть, продовжувати наступ до вірного.
Після матчу техделегат FIRA-AER ірландець Юджин Райан підкреслив, що йому дуже сподобалася ця видовищна гра. Так, сказав він, росіяни, звісно, були сильнішими. Однак і українці, незважаючи на велику поразку, залишили гарне враження.
Такої ж думки дотримувався і наставник збірної Росії Микола Неруш. Він зазначив, що команда України з ряду причин не змогла показати своє справжнє обличчя. Похваливши нашу «схватку» і, головним чином, її першу лінію, Неруш підкреслив, що найкращим у ній був капітан.
Ну а сам відзначений тренером суперників Микола Кірсанов поскаржився на те, що через погодні умови нашій збірній не вистачило часу зігратися. Та й досвіду проведення зустрічей такого рівня явно замало. Але досвід, як-то кажуть, справа наживна...
Тбілісі. Грузія-Румунія – 18:11 (15:6). Мадрид. Іспанія-Португалія – 25:10 (13:10).
1. Грузія – 18 (4 гри)
2. Росія – 10 (4)
3. Іспанія – 10 (4)
4. Португалія – 9 (4)
5. Румунія – 6 (3)
6. Україна – 0 (3)
5-й тур, 19 березня: Росія-Грузія (у Сочі), Румунія-Іспанія (у Бухаресті), Португалія-Україна (у Лісабоні).
Володимир Казимиров, СЕ в Україні
regbi-ukraina-gruziaВ Одесі у рамках 4-го туру Кубку європейських націй з регбі збірна України приймала зібрну Росії. На стадіоні «Спартак» за по-справжньому весняної погоди зібралося три з половиною тисячі глядачів. Але порадувати їх перемогою українським регбістам не вдалося – 5:41 на користь гостей.
Поразка, безумовно, не прикрашає команду. Але якщо вона, нехай і поступившись сильному супернику з великим рахунком, продемонструвала на ігровому полі величезну самовідданість, то гідна поваги. Це, як неважко здогадатися, стосується збірної України, яка упродовж усього поєдинку з досвідченими сусідами чинила їм запеклий опір. І, думається, якщо б цей матч проводився не в період міжсезоння, а влітку, коли наші регбісти перебували б у своїй найкращій спортивній формі і мали б за плечима вже пристойну ігрову практику, то результат такого протистояння відбивав би справжнє співвідношення сил. Адже росіяни, як-ніяк, цілий місяць пробули на зборі у Новій Зеландії, провели там низку спарингів з місцевими клубами, а потім чимало попрацювали на базі в Сочі. А в українців усі попередні тренінги проходили в мороз на засніжених і твердих газонах. В Одесі ж із приходом весни вдалося лише п’ять днів «позвикати» до м’якого поля. А це, повірте, не так і легко зробити за настільки короткий термін.
От і не дивно, що усі наведені вище нюанси, включаючи і несподівану травму, отриману на останньому тренуванні фулбеком В’ячеславом Пономаренком (це теж зіграло чималу роль), породили цілу серію безглуздих помилок, якими сповна скористалися гості. Так, якщо останнє занесення м’яча у нашу «заліковку» стало наслідком чітко спрацьованого суперниками «віяла», який на краю замкнув Ігор Галиновський, то п’ять інших спроб виявилися явно з розряду невимушених. Причому три перші трапилися через неузгодженість між крайніми захисниками і фулбеком. Завдяки цьому взяттям «міста» відзначилися французький легіонер росіян В’ячеслав Грачов, спритний півзахисник Олександр Шакіров і Василь Артем’єв, чиї прориви гравці нашої оборони супроводжували не захопленнями, а, швидше, погладжуваннями. Спроба Артема Фаттахова взагалі стала наслідком перехоплення невдалої передачі. А найшвидший з росіян Володимир Остроушко один в один переграв перекваліфікованого у фулбеки Сергія Монастирьова, якого, до речі, теж ніхто з партнерів не підстрахував.
Якщо гравці нашої задньої лінії, як бачимо, у цілій низці фатальних ситуацій не змогли убезпечити тили, то форвардам, яким більшу частину матчу довелося діяти від оборони, особливих претензій і не пред’явиш. Вони, особливо перша лінія, ціною величезних зусиль стримували ударний клин візаві. А лідер передової ланки, новообраний капітан збірної Микола Кірсанов відзначився прекрасною за виконанням «спробою престижу». Цей відважний хукер під час розіграшу «коридору» несподівано для суперників зробив коротке вкидання на В’ячеслава Красильникова і, отримавши від нього, використовуючи футбольну термінологію, пас в один дотик, розпечатав «заліковку» гостей. Між іншим, ще двічі господарі мали можливості взяти «місто». Але в одному випадку м’яч вислизнув із рук уже за його межею, а в другому занесення Сергія Церковного після перехоплення не зарахував французький арбітр Ерік Гаузінс, визначивши, що перед цим було порушення правил. Ще тричі українці мали можливості набрати ігрові очки зі штрафних. Однак при виконанні одного з таких «стандартів», як і під час реалізації спроби Миколи Кірсанова, приціл трішки підвів снайпера Олега Косарєва. У двох інших подібних випадках господарі вирішили не бити по воротах, а, як кажуть, продовжувати наступ до вірного.
Після матчу техделегат FIRA-AER ірландець Юджин Райан підкреслив, що йому дуже сподобалася ця видовищна гра. Так, сказав він, росіяни, звісно, були сильнішими. Однак і українці, незважаючи на велику поразку, залишили гарне враження.
Такої ж думки дотримувався і наставник збірної Росії Микола Неруш. Він зазначив, що команда України з ряду причин не змогла показати своє справжнє обличчя. Похваливши нашу «схватку» і, головним чином, її першу лінію, Неруш підкреслив, що найкращим у ній був капітан.
Ну а сам відзначений тренером суперників Микола Кірсанов поскаржився на те, що через погодні умови нашій збірній не вистачило часу зігратися. Та й досвіду проведення зустрічей такого рівня явно замало. Але досвід, як-то кажуть, справа наживна...
Тбілісі. Грузія-Румунія – 18:11 (15:6). Мадрид. Іспанія-Португалія – 25:10 (13:10).
1. Грузія – 18 (4 гри)
2. Росія – 10 (4)
3. Іспанія – 10 (4)
4. Португалія – 9 (4)
5. Румунія – 6 (3)
6. Україна – 0 (3)
5-й тур, 19 березня: Росія-Грузія (у Сочі), Румунія-Іспанія (у Бухаресті), Португалія-Україна (у Лісабоні).
Володимир Казимиров, СЕ в Україні

Developed in conjunction with Joomla extensions.