Яна Полтєва (Стіжко) — 2 разова Чемпіонка України. Багаторазова учасниця міжнародних змагань зі сквошу в категорії WSA. Переможниця категорії М1 в Польщі 2017 року. КМС з бадмінтону.
— Що таке сквош?
- Це спортивна гра, яка відбувається на спеціальному корті, у якого всі чотири стіни призначені для гри. Подаючи м’ячик, гравець повинен вдарити ним об дальню стіну, а коли він відскакує, другий гравець повинен відбити його і так далі.
— Як ти потрапила у такий вид спорту?
- Після завершення університету нас з братом запросили працювати в один із фітнес-клубів інструкторами зі сквошу, але я не пройшла тести, оскільки була ще досить мала. Тому мене одразу не взяли. Пізніше мені перетелефонували, сказали, що якщо я така, як брат, то я їм потрібна.
— Сквош — дорогий вид спорту?
- Однозначно — так. Звісно, можна тренуватися самому. Але на початкових етапах без тренера ти ніяк не обійдешся. Оскільки не буде тієї техніки і того прогресу, який дасть інструктор. Якщо трохи зорієнтувати, то тренування коштує 150-250 грн, плюс окремо знімається корт, а це близько 100 грн за годину. Ракетка коштує в середньому 100 доларів, але можна брати і в оренду. Якщо підсумувати, то одне тренування коштує 350-450 грн.
— Для чого сквош людям?
- Кайф такий. Коли виходиш на корт, воно затягує. Більшість людей, які пробують гру в сквош перестають ходити на інші тренування і потім займаються лише цим видом.
Крім того він розвиває швидкість, витривалість, силу і навіть логіку. Оскільки треба думати куди вдарити м’ячик щоб його не дістав суперник.
— Наскільки популярний цей вид спорту?
- Зараз стає надзвичайно популярним і корти розписані повністю. Якщо порівнювати із 2012 роком, коли я виграла чемпіонат України, на якому було 100 учасників, то зараз така ж кількість збирається на міських турнірах.
Був період, коли я тренувала в Індії, то там сквош більше розвинений. Навіть в плані кортів. У нас в Полтаві забито три корти. І, можливо, більше людей хотіло б займатися, але їм тренуватися немає де. То в Індії 14 тільки в одному клубі. Так само і в європейських країнах. В Латвії в середньому 7 кортів в одному клубі.
— Яка твоя заповітна спортивна мрія?
- В плані досягнень, я, мабуть, себе уже не бачу в спорті. Я два рази виграла Україну. І зараз у мене немає сил і амбіцій виступати на такому рівні. Чи є у мене мрія? Так, є. Я хочу, щоб мої вихованці завжди вигравали. Я зараз не ставлю себе в пріоритет. Я готова всім програвати і мене це уже ніде не зачіпає. Але я хочу, щоб вигравали мої підопічні.
— У тебе є перспективні вихованці?
- Так, одна із них це Даша Власенко. Їй 11 років. Вона заявляється на дорослі турніри і часто перемагає набагато старших за себе. В Україні ми поки що виграємо тільки в тих, кого ставимо за мету. Але це тільки початок. У мене великі сподівання на неї.
— Скільки треба тренуватися, щоб стати чемпіоном України?
- Коли я тренувалася, то я проводила по 5 тренувань на день. Але крім цього ніхто не відміняв кроси та правильне відновлення. Тому для того, щоб стати чемпіоном треба надзвичайно багато часу. І я навіть не говорю про сили.
— Як карантин вплинув на підготовку?
- Звісно, вплинув. Але усім потрібен відпочинок. Можна ставити відпочинок в кінці серпня. Але ми будемо вважати, що в нас він уже був. Не бачу в карантині нічого поганого. Можливо, навіть дехто все переосмислив, набрався сил, бо діти прийшли реально з бажанням. Вони сумували за грою. А це необхідно в тренувальному процесі. Єдиною проблемою є відсутність групових тренувань, а відпочинок потрібен завжди.
— Яким ти бачиш розвиток сквошу в Україні?
- Як і в будь-якому виді спорту просто необхідні доступні майданчики, скейт-парки, баскетбольні, футбольні, волейбольні поля, тенісні корти. Це все спонукає до розвитку і популяризації спорту в країні. Якщо держава допоможе оплачувати оренду залів, запустить це на рівні уроків фізичної культури, то це дасть фантастичний поштовх для розвитку сквошу в Україні.