10 питань чемпіону: футзалістка збірної України

Наступною гостею рубрики «10 питань чемпіону» стала Юлія Дударчук — українська футзалістка та футболістка, гравець харківської футзальної команди «Tesla».  Гравець національної збірної України з футзалу. Свою кар’єру розпочала у полтавському клубі «ПЗМС». У сезоні 2015-2016 визнана найкращою молодою гравчинею чемпіонату України.

 

Як ти потрапила в футбол?
Якщо коротко, то просто тренер з Волині, де я проживала і тренувалася, домовився із тренером в Полтаві, що є дівчина, яка дуже хоче грати у футзал, але є тільки бажання. З цього все і почалося. А далі були тренування і важка робота.

Чому футзал? І чому саме у Полтаві?
Тому що це красивий вид спорту. Чому Полтава? Якщо бути відвертою, то в мене був варіант ще з Києвом. Але так сталося, що тамтешній тренер був за кордоном зі збірною України, і ми не змогли до нього додзвонитися. Тому Полтава стала наступним містом, в яке ми зателефонували. Я на великому ентузіазмі приїхала туди і тому все вийшло.

Коли ти зрозуміла, що стала однією з ТОПових футзалісток України?
Однозначно тоді, коли мене викликали в збірну України. Я зрозуміла, що я потрібна і що мої здібності і вміння допоможуть не тільки моєму клубу, а і всій Україні.

Ти пам’ятаєш свої емоції, коли тобі повідомили, що ти в національній збірній України?

Звісно, я була розчарована, бо мене не відпустили з клубу. Чому? Бо тодішній тренер Ягодкін Сергій Григорович дуже скептично ставився до збірної і не хотів відпускати своїх гравців. Але потім, коли мене ще раз викликали, і я поїхала, «посвятою» в збірну стали порвані ахілли. Але нічого, це було випробування, яке я мала пройти.

Як думаєш, чому жіночий футбол не такий популярний як чоловічий?

Ну переважно це пов’язано із стереотипом, що це не жіночий вид спорту. Навіть зараз, коли дізнаються, що я футболістка більшість людей дивуються і говорять «для чого це тобі, йди на гімнастику». Ну і треба визнати, що чоловіки показують більш динамічну гру.

Чому в жіночому футзалі зменшується кількість команд? Чому така прикра тенденція?

Тут все залежить від фінансування. Потрібні дитячі школи, нормальна заробітна плата гравців… і таких складових безліч.
Держава має бути зацікавлена в розвитку жіночого футболу вцілому і футзалу зокрема. Але поки що з кожним роком ситуація стає все гіршою, особливо зважаючи на ситуацію з пандемією, то взагалі не зрозуміло що буде далі.

Ми всі знаємо, що професійні футболісти отримують досить великі заробітні плати. Скільки в середньому отримують українські футзалістки?

Дуже важко сказати, оскільки я свою не можу розголошувати, а які виплати у інших дівчат взагалі не знаю, бо ця інформація досить засекречена. Ну і в клубах абсолютно ріні суми. У Полтаві була одна, а у Теслі це кардинально інша. А за збірну нам не платять.

Скільки треба тренуватися футзалістці , щоб потрапити у збірну України?

Багато. Можливо навіть кожного дня. Але це треба робити в міру. Не варто себе заганяти. Для цього ж і існують тренери. Вони допоможуть, підкажуть і зорієнтують. Тому, хороший тренер і цілеспрямованість — це запорука успіху.

Яким ти бачиш своє майбутнє?

Скажу відверто, що це не футзал. Я себе бачу в спорті, але в трішки іншому напрямку. Мені дуже подобається фітнес і я думаю, що буду розвиватися в цьому напрямку. Можливо буду тренером, тільки не з футзалу. Але це все тільки після завершення кар’єри гравчині.

Назви ТОП-3 улюблених міст України.

Однозначно це Полтава, хоч я і не з цього міста родом, але воно мені дуже подобається. Одеса, яку я відкрила лише цього року, але вона мене просто вразила. Можливо зіграв фактор моря. Ну і третім я назву не місто, а Шацький природній національний парк, бо це фантастична територія яка вражає.

Ти зараз почала багато бігати. Чи є якісь плани в цьому виді спорту?

Раніше біг я не любила взагалі. Але у моєму житті є пунктик — все, що мені не подобається я маю змінити в іншу сторону. І я це зробила. Того року я пробігла свій перший півмарафон. Я це зробила сама, не на змаганнях, тому зараз у мене мета пробігти цю дистанцію вже офіційно, щоб відчути ту атмосферу і драйв. Але більші дистанції поки не плаю долати.

Валерій Ручка для Спортивного комітету України