Артем Кошовий: головна ціль – медаль чемпіонату світу

altТорік сталася, без перебільшення, визначна подія для українського більярду – вперше в історії до України приїхали медалі чемпіонату Європи з пулу серед дорослих. Срібло дисципліни «14+1» та бронзу «Десятки» привіз киянин Артем Кошовий. У 2004-му він був переможцем ЧЄ серед юніорів, у 2005-му – бронзовим призером юніорського чемпіонату світу. Молодий більярдист, якому у червні виповнилося лише 22 роки, обіцяє на досягнутому не зупинятися і привезти на Батьківщину ще й медаль чемпіонату світу серед дорослих. Інтерв’ю Артема до вашої уваги. 
— Артеме, проаналізуй, як склався для тебе останній рік – ти задоволений своїми результатами, своїм прогресом?
— Цей рік був не такий результативний як 2010-й, але результатами я задоволений. Тому що після якогось успішного періоду завжди наступає спад у грі, а у мене він був мінімальний. Так склалося, що на чемпіонаті світу і на кубку світу я був 17-м.
— В Україні для тебе є гідні конкуренти? Чи для того, аби постійно вдосконалюватися, потрібно грати на міжнародних турнірах?
— Так, щоб підтримувати рівень, а також вдосконалювати майстерність, треба грати на міжнародних змаганнях. На українських турнірах я граю для підтримки і популяризації гри, не для прогресу.
— Як ти прийшов у більярд? І чому обрав саме пул?
— Мій батько грав у більярд і мене маленького брав пограти з ним. Так і розпочалося моє більярдне життя. У 2000-му році в Україну приїхав відомий тренер Йорган Сандман, був набір у групи. З того моменту я почав тренуватися щодня у пулі.
— Коли зрозумів, що гратимеш у більярд професійно?
— Зрозумів тоді, коли почав показувати результати на змаганнях.
— Розкажи, як ти тренуєшся – це лише робота біля столу чи великий комплекс?
— Насправді треба відволікатися і займатися іншими видами спорту – бігати чи плавати. Але велика кількість турнірів, насичений календар, не дають змоги відволікатися від більярду. Тому більшість часу це тренування біля більярдного столу.
alt— Якимось іще видом спорту займаєшся? Взагалі, на якісь хобі часу вистачає?
— Увесь свій час я віддаю більярду. Інколи з друзями граю в настільний теніс – це чудова гра для розвитку координації. 
— Говорять, що під час одного матчу більярдист проходить пішки навколо столу десятки кілометрів… Чи правда це – наскільки сильно виснажує гра?
— Так, дійсно, дуже багато. Гра виснажує як фізично так і психологічно.
— Розкажи про свою сім’ю – є у родині спортсмени?
— Так, мій батько займався боротьбою, але все закінчилося на рівні «для себе». Мати займалася бігом, але дуже давно.
— Хто тебе тренує? Є особистий наставник?
— Мене тренує шведський спеціаліст Йорган Сандман
— Яка дисципліна пулу найбільш улюблена і чому?
— Десятка і Дев’ятка – це найпопулярніші ігри у пулі.
— Також ти пробуєш себе у снукері… Чим приваблює ця більярдна гра? Плануєш грати у снукер на високому рівні, чи це, швидше, задля розваги?
— Так, мені подобається снукер, але я граю лише для себе, не для результатів. Вважаю, що не потрібно грати в усі ігри – треба займатися своєю справою. 
— Ти ще зовсім молодий, а більшість гравців-пулістів – досвідчені спортсмени… Як спілкуєшся із ними – немає дискомфорту через різницю у віці? Старші суперники ставляться до тебе з повагою?
— Взагалі у пулі так склалося, що майже нема проблем з цим: усі рівні. Тим більше, якщо ти граєш на високому рівні.
— Не так давно ти переміг Антоніо Ліннінга, котрий на той час був першим номером світового рейтингу… Це особливі відчуття – перемогти одного з найсильніших у світі?
— Мені було дуже приємно, але не треба робити з цього якоїсь «фантастики» – усі програють і перемагають, це – спорт. Але я був дуже задоволений, тим паче, це була телевізійна гра, яка транслювалася у прямому ефірі.
alt— У тебе вже є медалі міжнародних змагань як на юнацькому, так і на дорослому рівні – яка твоя найближча мета у спорті?
— Продовжувати здобувати медалі й надалі, не зупинятися на результатах, яких уже досягнув. Найближча мета, головна ціль – медаль чемпіонату світу.
— Як вважаєш, яке майбутнє українського пулу? Чи буде колись так, як зараз із філіппінцями, коли у сітках турнірів буде дуже багато українців?
— Дуже важко це спрогнозувати… Потрібні роки, щоб досягти рівня філіппінців. Вони дужне далеко попереду – не тільки від українців, але й від представників багатьох країн. Та головне не кількість спортсменів, а хто виграє 😉
— На завершення. Чув багато анекдотів про різних спортсменів, але про більярдистів – жодного. Знаєш такий? Поділися…
— Російською, якщо можна….
— Эта, давай в бильярд сыграем.
— Да я тока пару раз играл…
…через пару часов…
— Ты же говорил, что только пару раз играл???
— Ну… За сборную…
{social}
{iarelatednews articleid=»825,797,683,510,415,171″}