Торік сталася, без перебільшення, визначна подія для українського більярду – вперше в історії до України приїхали медалі чемпіонату Європи з пулу серед дорослих. Срібло дисципліни «14+1» та бронзу «Десятки» привіз киянин Артем Кошовий. У 2004-му він був переможцем ЧЄ серед юніорів, у 2005-му – бронзовим призером юніорського чемпіонату світу. Молодий більярдист, якому у червні виповнилося лише 22 роки, обіцяє на досягнутому не зупинятися і привезти на Батьківщину ще й медаль чемпіонату світу серед дорослих. Інтерв’ю Артема до вашої уваги. — Артеме, проаналізуй, як склався для тебе останній рік – ти задоволений своїми результатами, своїм прогресом?
— Цей рік був не такий результативний як 2010-й, але результатами я задоволений. Тому що після якогось успішного періоду завжди наступає спад у грі, а у мене він був мінімальний. Так склалося, що на чемпіонаті світу і на кубку світу я був 17-м.
— В Україні для тебе є гідні конкуренти? Чи для того, аби постійно вдосконалюватися, потрібно грати на міжнародних турнірах?
— Так, щоб підтримувати рівень, а також вдосконалювати майстерність, треба грати на міжнародних змаганнях. На українських турнірах я граю для підтримки і популяризації гри, не для прогресу.
— Як ти прийшов у більярд? І чому обрав саме пул?
— Мій батько грав у більярд і мене маленького брав пограти з ним. Так і розпочалося моє більярдне життя. У 2000-му році в Україну приїхав відомий тренер Йорган Сандман, був набір у групи. З того моменту я почав тренуватися щодня у пулі.
— Коли зрозумів, що гратимеш у більярд професійно?
— Зрозумів тоді, коли почав показувати результати на змаганнях.
— Розкажи, як ти тренуєшся – це лише робота біля столу чи великий комплекс?
— Насправді треба відволікатися і займатися іншими видами спорту – бігати чи плавати. Але велика кількість турнірів, насичений календар, не дають змоги відволікатися від більярду. Тому більшість часу це тренування біля більярдного столу.
— Якимось іще видом спорту займаєшся? Взагалі, на якісь хобі часу вистачає?— Увесь свій час я віддаю більярду. Інколи з друзями граю в настільний теніс – це чудова гра для розвитку координації.
— Говорять, що під час одного матчу більярдист проходить пішки навколо столу десятки кілометрів… Чи правда це – наскільки сильно виснажує гра?
— Так, дійсно, дуже багато. Гра виснажує як фізично так і психологічно.
— Розкажи про свою сім’ю – є у родині спортсмени?
— Так, мій батько займався боротьбою, але все закінчилося на рівні «для себе». Мати займалася бігом, але дуже давно.
— Хто тебе тренує? Є особистий наставник?
— Мене тренує шведський спеціаліст Йорган Сандман
— Яка дисципліна пулу найбільш улюблена і чому?
— Десятка і Дев’ятка – це найпопулярніші ігри у пулі.
— Також ти пробуєш себе у снукері… Чим приваблює ця більярдна гра? Плануєш грати у снукер на високому рівні, чи це, швидше, задля розваги?
— Так, мені подобається снукер, але я граю лише для себе, не для результатів. Вважаю, що не потрібно грати в усі ігри – треба займатися своєю справою.
— Ти ще зовсім молодий, а більшість гравців-пулістів – досвідчені спортсмени… Як спілкуєшся із ними – немає дискомфорту через різницю у віці? Старші суперники ставляться до тебе з повагою?
— Взагалі у пулі так склалося, що майже нема проблем з цим: усі рівні. Тим більше, якщо ти граєш на високому рівні.
— Не так давно ти переміг Антоніо Ліннінга, котрий на той час був першим номером світового рейтингу… Це особливі відчуття – перемогти одного з найсильніших у світі?
— Мені було дуже приємно, але не треба робити з цього якоїсь «фантастики» – усі програють і перемагають, це – спорт. Але я був дуже задоволений, тим паче, це була телевізійна гра, яка транслювалася у прямому ефірі.
— У тебе вже є медалі міжнародних змагань як на юнацькому, так і на дорослому рівні – яка твоя найближча мета у спорті?— Продовжувати здобувати медалі й надалі, не зупинятися на результатах, яких уже досягнув. Найближча мета, головна ціль – медаль чемпіонату світу.
— Як вважаєш, яке майбутнє українського пулу? Чи буде колись так, як зараз із філіппінцями, коли у сітках турнірів буде дуже багато українців?
— Дуже важко це спрогнозувати… Потрібні роки, щоб досягти рівня філіппінців. Вони дужне далеко попереду – не тільки від українців, але й від представників багатьох країн. Та головне не кількість спортсменів, а хто виграє 😉
— На завершення. Чув багато анекдотів про різних спортсменів, але про більярдистів – жодного. Знаєш такий? Поділися…
— Російською, якщо можна….
— Эта, давай в бильярд сыграем.
— Да я тока пару раз играл…
…через пару часов…
— Ты же говорил, что только пару раз играл???
— Ну… За сборную…
{social}
{iarelatednews articleid=»825,797,683,510,415,171″}