Нещодавно збірна України з панкратіону повернулася з сонячної Аланії (Туреччина), де проходив Чемпіонат світу. Протягом 10 днів боролися наші спортсмени за призові місця в кожному розділі. За цей час гімн України лунав неодноразово, і президент Федерації панкратіону України Олександр МАНДРІК з гордістю згадує про ці моменти: «Під час церемонії нагородження всі наші спортсмени та тренери, всі українці, які відпочивали в цьому готелі, де відбувався чемпіонат світу, — це приблизно людей сто – кожного разу співали гімн України. Відзначу, що після того, як українці так свідомо виконували свій гімн, підкреслю, кожного разу, всі турки, які були в залі, під час свого гімну підбігали на віп-подіум, де проходило нагородження, і теж співали. Ми аплодували їм. Потім казахи теж перейнялися і натхненно виконували гімн Казахстану. Цей момент був дуже красивим, патріотичним».
— А які загалом Ваші враження від проведеного в Туреччині Чемпіонату світу?
— В організаційних питаннях робота була виконана величезна. Комфортне розміщення, проживання і розташування арени в одному місці, спортсмени змагалися у виставковому залі готелю, де мешкали всі учасники. В аеропорту забирали, відвозили, всі транспортні моменти були узгоджені. Це сподобалося.
— Що скажете стосовно суддів та суперників?
— Почну з суперників. Було більше 37 країн. На Чемпіонаті світу були присутні дуже сильні спортсмени. Конкуренцію на цьому турнірі нам склали Росія, Казахстан, Азербайджан, Франція, Італія. Це найближчі суперники, які боролися з нами стремено в стремено.
Щодо суддівства, на яке завжди всі нарікають, і я не хочу бути, з одного боку, винятком, а з іншого, все таки хочу відзначити, що рівень суддів виріс, хоча помилки були. Але зараз суддя може чітко трактувати правила змагань. Тому що на минулих стартах рішення приймалося на розсуд рефері, близьке до правил змагань, але коли ти підходив і показував конкретну статтю, він починав плавати. То ось на цих змаганнях, це було чітко помічено, судді брали правила змагань, оголошували статтю і будь-які питання знімалися.
Тут би хотів розповісти про один випадок, який стався під час змагань, коли була пряма загроза суддям.
Почалося все зі звичайного бою між азербайджанцем і українцем, це був навіть не фінальний чи полу фінальній бій. Азербайджанський спортсмен вигравав, але працював брудно – бив по суглобах, у пахову зону, нібито випадково. І в результаті цих дій за 15 секунд до кінця поєдинку він заробив третє попередження, що за нашими правилами означало дискваліфікацію. Коли судді оголосили про це, один з високопоставлених представників азербайджанської делегації зривається з місця, розштовхує сек’юріті і з криками «я вас уб’ю» підбігає до віп-зоні і хапає келих. Він розбиває його і в руках у нього залишається ніжка, так звана «розочка». І ось з цим усім він кидається на суддівську колегію. Він кричав, що Україні підсужують, щось на кшталт цього. Хоча суддівська колегія була повністю нейтральна.
Це відбувалося поблизу мене. І мені довелося стрибати на перехоплення йому, аби вибити розбитий келих із рук, бо він кидався на рефері. Його намагалися вгамувати десять чоловік, але він усіх розкидав. Після цього ми добилися «червоної» картки для цієї людини, і він буде відсторонений на один рік. Проте ми будемо вимагати, щоб він заплатив штраф, згідно правил Міжнародної федерації боротьби, під егідою якої відбуваються ці змагання.
Звичайно, потім він заспокоївся, приходив і приносив вибачення, але такі дії повинні мати за собою покарання. І віддаю належне Всесвітній Федерації, все було відпрацьовано чітко, за регламентом, і порядок був швидко наведений.
Я бачив різні моменти за свою роботу. Але коли підбігають, розбивають келих, беруть ніжку в руку і загрожують життю суддів, з подібним зіткнувся вперше. Звичайно, цей випадок вплинув на суддів. Вони боялися далі приймати рішення на користь наших, навіть якщо український спортсмен вигравав явно. Довелося уможливити їхню безпеку. Взагалі, весь чемпіонат нагадував бій проти агресії.
— Стосовно виступу наших бійців. Чи задоволені Ви результатом? Сподівалися на таку кількість нагород (збірна України виграла більше 50 медалей — прим. авт.)?
— Ми стали восьмиразовими чемпіонами світу в командному заліку в розділі «традішин». Це показник. Хотілося б, звичайно, у всіх розділах бути першими. Але якщо брати, скажімо, збірну Росії, то вони мали на кожен розділ свіжу кров. А у нас деякі хлопці й дівчата закривають два розділи. Знову ж таки, це пов’язано з фінансами. Ми і так повезли 60 чоловік. Виступати в кількох розділах – це важко. Кожен розділ – бойовий.
Мета стоїть у всіх розділах перші місця зайняти. Але на сьогодні команда повністю виконала своє завдання. І підводячи підсумки, я висловив подяку тренерському складу, секретаріату Федерації, всім спонсорам і нашим уболівальникам. Тому що насправді з 37 країн важко пробратися на такий п’єдестал, проводити від 4 до 10 боїв на день, причому всі серйозні, практично в повний контакт.
— А яка розстановка сил по розділах в Україні?
— Найсильніші позиції у нас в панкратіоні «традішін» і «фул». Але зараз ми підтягли до цього рівня і грепплінг. Наприклад, п’ять років тому ми стартували в грепплінгу з 10-ї позиції. Довгий час були четвертими-п’ятими. Нас проходили Польща, Франція, Іспанія. А зараз ми в трійці лідерів. У цьому році в ноу-гі ми стали другими, і третіми — в грепплінг гі, де нас на трохи обігнала Франція.
Завдання наступних років — вирівняти все до першого місця. Ми продумаємо тактику, щоб у нас теж був «свіжий» спортсмен на кожний розділ. Знайдемо відповідні резерви і будемо з цього виходити. Тоді ми зможемо все реалізувати.
— Що в планах після ЧС?
— Цього року ми ще братимемо участь в Ukrainian Combat Games, які заплановані на грудень. Також вирушимо на фінал Кубку світу в Будапешті, але туди, імовірніше, поїдуть другі, треті і навіть четверті номери для обкатки.
А на наступний рік буде визначатися система ліцензування відбору на Всесвітні ігри єдиноборств. Тому боротьба буде ще жорсткіше і суперники приїдуть ще сильнішими.
Олександра Кузнєцова