З 27-го до 30-го червня цього року в Іспанії пройде чемпіонат Європи з пляжного алтимат. Серед 23-х країн континенту представлена і Україна – у чоловічому та жіночому турнірах. Зараз цей вид спорту набирає обертів в Україні, і ми вже говоримо не тільки про участь українських команд, але і про претензії на найвищі місця.
Перспектива розвитку алтимат для України очевидна – з 2001-го року змагання майстрів літаючого диску входять до програми Всесвітніх ігор. Так-так, саме майстрів – в усьому світі гра вже давно є самостійним і повноцінним видом спорту. В Україні ж на часі офіційне визнання алтимату.
Часто літаючі диски та ігри з ними називають словом «Фрізбі». Це не зовсім коректно, оскільки «Фрізбі» (від англ. Frisbee) – зареєстрована торгова марка компанії Wham-O.
Свого часу студенти Єльського університету любили у вільний від навчання час кидати один в одного бляшаними підставками для пирогів фірми Frisbie Pie Company. Назва «фрізбі» була настільки популярною серед студентів, що представники Wham-O перейменували свої літаючі тарілки на Frisbee. Одна буква була навмисно змінена, щоб Frisbie Pie Company не могла висунути претензій на назву.
Алтимат – командний вид спорту з літаючим диском, в який грають дві команди по 7 чоловік. Поле прямокутне, за шириною рівне приблизно половині футбольного, з зонами на кінцях. Мета кожної команди – виграти очко. Для цього гравець команди повинен зловити диск у зоні суперника. Гравці не можуть пересуватися з диском, але можуть пасувати диск в будь-якому напрямку будь-якому гравцеві своєї команди. У разі незавершеного пасу відбувається перехід володіння, тобто команда, яка захищалася, бере диск і починає атакувати. Алтимат – безконтактний вид спорту, в якому роль суддів виконують самі гравці.
Зараз в Україні, де вид спорту досі не зареєстровано офіційно, вже близько тисячі активних спортсменів, наші команди виїжджають на великі міжнародні турніри, з кожним роком досягаючи все більш відчутного прогресу. Про новий для нас вид спорту, його особливості та переваги ми поговорили з Дмитром Стрельчиним, одним з головних ентузіастів і активістів ідеї визнання алтимату в Україні та створення національної федерації.
— Дмитре, як ти загорівся літаючим диском настільки, що це переросло з веселої розваги у серйозне заняття?
— Друг дитинства займався алтиматом досить давно, а одного разу подарував тарілку і запросив мене на тренування. Згодом я взяв участь у двох турнірах, після чого остаточно вирішив зав’язати з баскетболом, яким займався 10 років, і перейти в алтимат.
На 2005-й рік, коли я потрапив у цей вид спорту, в Україні була лише одна команда, у Києві. З часом на її базі була заснована команда «Жиголо». Року до 2008-го алтимат у нас розвивався досить повільно. Ним, просто, ніхто цілеспрямовано не займався, він розвивався, якщо можна так сказати, стихійно. Американські студенти приїжджали до різних українських міст, грали, залучали до гри бажаючих. У 2008-му з’явилися команди в Луцьку і у Львові. У 2009-му спортсмени самі зрозуміли, що потрібно переходити на професійні рейки, і створили федерацію. Пішла фаза значно активнішого розвитку. Зараз ми вже маємо близько двадцяти команд (практично в усіх обласних центрах), з яких тринадцять зареєстровані у федерації.
Щоправда, організація наша ще не зареєстрована офіційно (юридично ми існуємо як «Київська асоціація гравців у фрізбі») – зараз над цим працюємо, це наше першочергове завдання.
— Які змагання згадуєш найчастіше?
— У 2009-му році ми командою «Gigolo» посіли 12-те місце на чемпіонаті світу. На той момент це був найкращий результат серед усіх команд з СНД, хоча там вже було багато серйозних клубів. За рік до того ми були 25-ми, тож 12-те місце стало несподіваним і дуже приємним. Плюс до того ми отримали приз за «Дух гри». В алтиматі є така спеціальна нагорода, яка вручається команді, що грала чесно, за правилами «fair play», найкраще презентувала публіці дух спорту.
— В алтиматі взагалі немає суддів на майданчику…
— Наш вид спорту унікальний. Тут не буває грубої боротьби, якихось ударів, симуляцій, як у футболі, зневажливого ставлення до суперника. Від самого початку свого існування алтимат – це гра друзів. Так склалося історично, так все відбувається ось уже 40 років.
Обходимося ми без суддів досить просто. Бувають, ясно, ігрові зіткнення. У такому випадку команда оголошує фол, і момент потрібно переграти. Якщо виникає спірна ситуація, коли одна команда стверджує, що фол був, а інша, що його не було, то відбувається, так би мовити, «камбек» – диск віддається на крок назад (це прописано у правилах). Наприклад, хтось віддав пас, а в момент його прийому і виникла така спірна ситуація – диск повертається тому, хто давав пас. Тобто все легко «розрулюється» – доведено часом.
— Які турніри проводяться в Україні?
— У нас проводиться доволі багато змагань. Кожна команда намагається хоча б 1-2 турніри на рік провести у своєму місті. Головний турнір – Відкритий чемпіонат України. Минулого року він відбувався у Києві, а раніше завжди проходив у Львові. Переїхали, адже значно розширилася географія команд, а добиратися до столиці з усіх куточків України набагато простіше.
Також треба зазначити, що рік в Україні умовно розбитий на два сезони – вуличний і зальний. Взимку зі стадіонів чи пляжів ми перебираємося до спортивних залів (нам підходить стандартний гандбольний майданчик).
— Їздите на міжнародні змагання?
— У 2010-му році були на чемпіонаті світу. Регулярно виступає на закордонних турнірах команда «Жиголо», що є однією з найкращих у пляжному алтимат. На останньому клубному чемпіонаті світу у хлопців було сьоме місце серед 48-ми команд. Зараз на основі цієї київською команди сформована національна збірна, котра поїде до Іспанії на чемпіонат Європи.
Також є «Європейська клубна серія» – головний клубний турнір континенту з алтимат на траві. Щоб потрапити до неї, потрібно пройти кілька регіональних відборів. У першому раунді ми суперничаємо з командами з Білорусі, Молдови, Румунії і Болгарії. Переможці отримають путівку в наступний етап, де також будуть клуби Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі. Три найкращі команди потраплять до фінальної частини серії. Поки що Україна на газоні – не дуже сильна.
— Сильно відрізняються один від одного пляжний алтимат і алтимат на трав’яному покритті?
— Основна різниця – у швидкості. На траві все відбувається значно швидше. В той же час на піску спортсмени отримують набагато відчутніші фізичні навантаження, тобто гравці тут потрібні міцніші, краще готові фізично. Газон – це, можна сказати, практично інший алтимат. Навіть грають команди сім на сім, тоді як на піску – п’ять на п’ять. На газоні значно ширше використовують дальні передачі диска, ривки, швидкісні прориви.
— У програмі Всесвітніх ігор представлено саме алтимат на траві. Відтак, напевне, і нам треба робити акцент на розвитку цього напряму… Тоді і держава, можливо, активніше допомагатиме розвиватися, адже нині все, виходить, тримається на ентузіазмі гравців…
— По суті, так, все зараз на плечах спортсменів. Від держави ми ніколи багато і не просили. Коли проводимо великий турнір, просимо тільки швидку допомогу, міліцію, або надати нам в оренду пляж чи поле… Наразі держава допомагає нам такими речами. А фінансування поїздок, тренувань – поки що на гравцях.
Але, думаю, ситуація має змінитися вже ближчим часом. Роботу з реєстрації виду спорту ми ведемо уже досить давно і віримо, що у 2013-му це питання вирішиться. Тим більше, все йде до того, що наші спортсмени братимуть медалі найбільших змагань. Наші клуби на міжнародних турнірах показують все кращі і кращі результати, посідають все вищі і вищі місця. Олександр Стаховський, капітан збірної, яка буде виступати на ЧЄ, поставив перед командою завдання потрапити до чільної трійки. І завдання це, на мій погляд, цілком реалістичне.
Взагалі, я бачу доволі райдужні перспективи алтимату в Україні. Зараз є хороша динаміка росту команд – якщо раніше з’являлося по одній-дві команди на рік максимум, то нині і по п’ять, і по сім (наприклад, у 2012-му додалося 7 команд). Тобто все більше і більше людей приходить, «сніжний ком» накручується. Вид спорту новий і цікавий, а до того ж – дуже доступний. Щоб почати грати, треба лише купити тарілку за 100 гривень – і в тебе є все необхідне. Залишається тільки покликати друзів.J Власне, за таким принципом деякі команди у нас і з’явилися. У Харкові, приміром, один ініціативний хлопець кинув клич на інтернет-форумі – і вже на перше тренування прийшло 25 чоловік.
— Як стати сильним гравцем в алтимат? Щоб не просто на пляжі з друзями перекидувати тарілочку, а дійсно вийти на певний спортивний рівень?
— Щоб просто навчитися кидати фрізбі на рівні любителя, достатньо купити диск і піти на пляж з друзями. Для того, щоб кидати його професійно, щоб грати в алтимат, потрібно вже тренуватися з якоюсь командою. До команд (найчастіше) потрапляють знайомі знайомих. Це таке собі сарафанне радіо: хтось спробував, йому сподобалося, він привів ще трьох друзів, а ті друзі потім привели ще 50 однокласників… Також бувають варіанти, коли побачили алтимат по телевізору чи прочитали про нього в інтернеті, зацікавилися, пішли і записалися в команду.
Федерація жодним чином не регулює стихійний ріст команд. Ми навпаки задоволені, що у наш спорт приходять все нові і нові гравці. Самі ж співпрацюємо зі ЗМІ, активно пробуємо популяризувати алтимат. Думаю, сама реєстрація виду спорту в Україні також дасть нам хороший поштовх для розвитку. Зараз як відбувається: ініціативні люди приходять до університетів, щоб провести презентацію, привернути увагу студентів до гри; але часто керівництво навчальних закладів, почувши, що вид спорту не зареєстровано, зразу кажуть: «До побачення». А так спілкуватися з ними можна буде вже на зовсім іншому рівні.
— Крім того, визнання виду дасть поштовх і для розвитку дитячого спорту…
— Так. Одна з найбільших переваг сильних команд (приміром, США, Канади, Японії, Австралії, Великої Британії) на міжнародних турнірах – це те, що в них спортсмени займаються видом спорту з 10-12-ти років. Там існує система секцій, взагалі все направлено на розвиток, популяризацію спорту серед дітей і молоді. Тому і в збірну вони потрапляють з десяти чи п’ятнадцятирічним стажем гри. Середній же досвід наших збірників – 7-8 років максимум. Залучення зовсім ще юних людей до нашого виду спорту – один з ключових факторів, який у майбутньому дозволить Україні успішно виступати на найбільших міжнародних стартах.
У цьому плані, що приємно, у нас вже зараз є певні успіхи. В Україні існує команда, що складена винятково зі школярів, причому не лише зі старшокласників. Також у багатьох командах з’явилися гравці років по 16-17 – це ті люди, які у 25, у розквіті своїх фізичних кондицій, матимуть вже чималий досвід і будуть насправді класними гравцями. Це додає нам оптимізму.
— А до якого віку реально грати на високому рівні?
— В алтиматі є різні вікові дивізіони – U13, U17, U21… Є дивізіон Masters, де грають люди віком за 35. І там я бачив, зокрема, й на останньому чемпіонаті світу, дуже дорослих гравців, років по 50-55. Звісно, вони не бігають, як молоді, але кидки у них – шикарні, два поля можуть перекинути і при цьому зробити точний пас. Алтимат – спорт для всіх, у нього грають з 10-ти років і до 60-ти, грають і хлопці, і дівчата (до речі, є окремий дивізіон і для змішаних команд).
— Як проходять тренування?
— У моїй команді («Нова», м. Київ) є 4 основних елементи, котрі ми відпрацьовуємо: кидки, фізика, захист та атака. Тренуємося тричі на тиждень, одне тренування – чисто ігрове. Дуже багато працюємо над різноманітними видами кидків, з різних положень – високі, низькі кидки, з захисником, без захисника. Також багато уваги приділяємо фізичній підготовці, показникам стартової швидкості, швидкісної витривалості. І, звісно, працюємо над тактиками захисту та нападу, які в алтиматі – достатньо мудровані речі. Існує дуже багато різних тактик, потрібно знати, як їх використовувати, як діяти проти них.
— Яка ситуація з тренерськими кадрами?
— Тренери, здебільшого, – це чинні гравці, які мають вже певний досвід. Тренерські функції лягають, в основному, на плечі капітанів. Часто вони водночас іще й менеджери, і піарники. Багато функцій, які вони виконують завдяки своєму ентузіазму. Тренерів як таких в Україні ще немає – щоб людина не грала, а зосередилася саме на тренуванні команди. Втім, переконаний, з часом усе буде. Це необхідна умова для того, щоб досягати високих результатів на міжнародній арені.
— Розкажи трохи детальніше про сам ігровий процес. Наприклад, які існують види кидків?
— Використовується п’ять видів кидків. З них два – ті, що використовуються у 80-ти, або навіть у 90-та відсотках випадків. Це форхенд і бекхенд. Бекхенд – це класика, яку кидають навіть любителі (хоч, зазначу, любителі кидають не зовсім правильно). Це кидок з лівої частини корпуса (для правші), а форхенд – з правої частини корпуса. Також доволі часто використовуються три додаткові види кидків – хаммер (hammer), блейд (blade) і скубер (scoober). Важко на словах описати ці кидки… Якщо бекхенд і форхенд летять паралельно землі, то, приміром, хаммер – це високий кидок, після якого диск летить за обвідною, залітаючою траєкторією; блейд – диск летить вертикально, перпендикулярно до землі.
— Про алтимат у нас поки знають не так багато, але вже не раз доводилося чути, що його порівнюють з регбі…
— Схожість у полі, на якому є зона, куди в регбі потрібно занести м’яч, а в алтиматі – фрізбі. Більше ці два сиди спорту нічим не схожі. Регбі – це силовий вид спорту, де дуже багато контактної жорсткої боротьби. В алтиматі ж усе навпаки – за правилами не можна контактувати з суперником, перехопити диск можна лише під час його польоту після кидка.
— Чи важливо мати у команді шульгу?
— Ніхто, в принципі, не перебирає – шульга ти чи праворукий гравець. Грають усі. У шульги, як і в боксі, є певні переваги – з тієї точки зору, що проти них грати незвично, складніше захищатися.
— Наскільки сталим уже є вид спорту алтимат? Чи вдосконалюються правила гри?
— Правила змінюються раз на два роки. Але останнім часом Всесвітня федерація вносить у них лише незначні правки, які практично ні на що не впливають. Востаннє, мабуть, у 2006-му додавалися пункти, які трохи змінили гру.
Що розвивається і вдосконалюється постійно – це тактика. На кожному чемпіонаті світу бачимо щось нове, що придумали ті чи інші команди, нові тактичні заготовки, котрі працюють краще за попередні. Так само і наші команди постійно працюють над удосконаленням систем і моделей гри, пробуючи виділити свої сильні сторони і нівелювати вплив на гру слабких сторін. Ми самі придумуємо нові тактики, яких не бачили ні в кого іншого, виходячи з власних можливостей, плюсів і мінусів.
З нового також можна відзначити створення цього року професійних ліг у США, за прикладом бейсбольної ліги MLB. Тобто є спроба зробити алтимат не тільки цікавим і корисним для здоров’я, але й прибутковим. Там наш вид спорту вже виріс до того рівня, що почав переходити на комерційні рейки. Втім, у багатьох гравців є побоювання, що це знищить Дух гри, зникне унікальна джентльменська і дружня атмосфера гри з літаючим диском.
— Як до вас потрапити – до кого звернутися, щоб почати займатися алтиматом?
— Зробити це зовсім просто. Треба набрати в пошуковику «алтимат» і перейти на наш сайт ultimate.com.ua, де є інформація про усі команди в Україні, а також контакти осіб, до яких можна звернутися з питанням про приєднання до команди. Абсолютно усі українські команди зацікавленні у залученні нових гравців. Коли приходить нова людина, її навчають усім базовим навичкам, усім кидкам, допомагають якомога швидше влитися в колектив.
{social}
{iarelatednews articleid=»1251″}