«Дзюдзюцу, або українці опановують таємниці давніх самураїв»

Інтерв’ю президента Асоціаії джиу-джитсу України Віктора Малютенка, котре  вийшло у газеті «Високий замок» за підтримки Спортивного комітету України.
Джиу-джитсу – прадавній вид бойового мистецтва, який розробляли в Японії упродовж багатьох століть. Кажуть, його засновник якось помітив, як соснове гілля прогинається під вагою снігу… Піддатливість супернику – це суть джиу-джитсу, власне в перекладі з японської джиу-джитсу (дзюдзюцу) буквально означає «м’яка техніка».
Про секрети «м’якої», проте дуже дієвої техніки ведення бою, яка тепер стала вельми популярним видом спорту, наш кореспондент спілкувався з президентом Асоціації джиу-джитсу України, майстром спорту Віктором Малютенком.
— Пане Вікторе, довгий час джиу-джитсу залишалось закритим для широкого загалу. Чому така секретність?
— Справа у тому, що техніка джиу-джитсу була розроблена японським майстром Такеноучі Хісаморі у 1532 році винятково для самураїв. При неможливості носити зброю виникла потреба навчити бійців вести максимально ефективно рукопашний бій і за допомогою простих підручних засобів. Тут і йога з її гнучкістю, диханням, і китайські бойові мистецтва з ударною та заламуючою технікою шаолінських монахів, і навіть сумо, як ефективна борцівська техніка у партері… Через те, що джиу-джитсу поєднала найефективніші прийоми і дозволяла протистояти навіть озброєним суперникам, її, звісно, приховували від широкого загалу.
— Коли джиу-джитсу заявив про себе як вид спорту, зокрема й у нас в Україні?
— Перші тренування у Києві відбулись у 1989 році. А офіційно – у 1998 р., коли мені й моїм однодумцям вдалося зареєструвати Всеукраїнську громадську організацію «Асоціація Джиу-джитсу України». Відтоді почали проводити чемпіонати, першості й Кубки України, турніри, семінари тощо.
Та й у світі загалом джиу-джитсу почала активно розвиватися лише в останні роки. Якщо, скажімо, повернутися на 4 роки назад, у міжнародних змаганнях брали участь всього 32 країни, а зараз їх уже 46. Якщо раніше в міжнародну федерацію входили 52 країни, то тепер – 68. Усього ж діють чотири континентальні федерації: європейська, азіатська, панамериканська (об’єднує Північну і Південну Америку) і «Африканський союз».
— Зараз відкривається усе більше шкіл по усьому світу на основі джиу-джитсу. Цей вид спорту вивчають і з метою самооборони, і для духовного розвитку, і задля пластичності тіла і навіть як спосіб скинути зайві кілограми. Якщо говорити все ж про спортивні досягнення, то чим можуть похвалитися українські спортсмени?
— За ці часи багато змінилося. На сьогодні наша Асоціація представлена у 15 регіонах України, а це 42 клуби. Усього ж нараховується вже понад 1856 членів, з них 36 майстрів спорту, 52 тренери та 44 рефері різних категорій. В Україні, починаючи з 1995 і до 2009 р. було проведено десять чемпіонатів України, сім Кубків, п’ять всеукраїнських змагань. Якщо говорити про міжнародні досягнення, то останні два роки були успішними для нас. Наприклад, Іван Настенко отримав сертифікат континентального рефері, став третім на Всесвітніх іграх з єдиноборств. Це дуже почесно і відповідально. З недавнього чемпіонату Європи серед молоді українці привезли 4 бронзові медалі. Для України джиу-джитсу – молодий вид спорту, але досягнення наших спортсменів засвідчують, що цей вид  постійно розвивається і виходить на якісно новий рівень.
Інтерв’ю: Олесь Карпенко
Матеріал підготовлено за підтримки Спортивного комітету України
jiu-jitsu-ieroglifІнтерв’ю президента Асоціаії джиу-джитсу України Віктора Малютенка, котре  вийшло у газеті «Високий замок» за підтримки Спортивного комітету України.
Джиу-джитсу – прадавній вид бойового мистецтва, який розробляли в Японії упродовж багатьох століть. Кажуть, його засновник якось помітив, як соснове гілля прогинається під вагою снігу… Піддатливість супернику – це суть джиу-джитсу, власне в перекладі з японської джиу-джитсу (дзюдзюцу) буквально означає «м’яка техніка».
Про секрети «м’якої», проте дуже дієвої техніки ведення бою, яка тепер стала вельми популярним видом спорту, наш кореспондент спілкувався з президентом Асоціації джиу-джитсу України, майстром спорту Віктором Малютенком.
— Пане Вікторе, довгий час джиу-джитсу залишалось закритим для широкого загалу. Чому така секретність?
— Справа у тому, що техніка джиу-джитсу була розроблена японським майстром Такеноучі Хісаморі у 1532 році винятково для самураїв. При неможливості носити зброю виникла потреба навчити бійців вести максимально ефективно рукопашний бій і за допомогою простих підручних засобів. Тут і йога з її гнучкістю, диханням, і китайські бойові мистецтва з ударною та заламуючою технікою шаолінських монахів, і навіть сумо, як ефективна борцівська техніка у партері… Через те, що джиу-джитсу поєднала найефективніші прийоми і дозволяла протистояти навіть озброєним суперникам, її, звісно, приховували від широкого загалу.
— Коли джиу-джитсу заявив про себе як вид спорту, зокрема й у нас в Україні?
— Перші тренування у Києві відбулись у 1989 році. А офіційно – у 1998 р., коли мені й моїм однодумцям вдалося зареєструвати Всеукраїнську громадську організацію «Асоціація Джиу-джитсу України». Відтоді почали проводити чемпіонати, першості й Кубки України, турніри, семінари тощо.
Та й у світі загалом джиу-джитсу почала активно розвиватися лише в останні роки. Якщо, скажімо, повернутися на 4 роки назад, у міжнародних змаганнях брали участь всього 32 країни, а зараз їх уже 46. Якщо раніше в міжнародну федерацію входили 52 країни, то тепер – 68. Усього ж діють чотири континентальні федерації: європейська, азіатська, панамериканська (об’єднує Північну і Південну Америку) і «Африканський союз».
jiu-jitsu-ivan-nastenko— Зараз відкривається усе більше шкіл по усьому світу на основі джиу-джитсу. Цей вид спорту вивчають і з метою самооборони, і для духовного розвитку, і задля пластичності тіла і навіть як спосіб скинути зайві кілограми. Якщо говорити все ж про спортивні досягнення, то чим можуть похвалитися українські спортсмени?
— За ці часи багато змінилося. На сьогодні наша Асоціація представлена у 15 регіонах України, а це 42 клуби. Усього ж нараховується вже понад 1856 членів, з них 36 майстрів спорту, 52 тренери та 44 рефері різних категорій. В Україні, починаючи з 1995 і до 2009 р. було проведено десять чемпіонатів України, сім Кубків, п’ять всеукраїнських змагань. Якщо говорити про міжнародні досягнення, то останні два роки були успішними для нас. Наприклад, Іван Настенко отримав сертифікат континентального рефері, став третім на Всесвітніх іграх з єдиноборств. Це дуже почесно і відповідально. З недавнього чемпіонату Європи серед молоді українці привезли 4 бронзові медалі. Для України джиу-джитсу – молодий вид спорту, але досягнення наших спортсменів засвідчують, що цей вид  постійно розвивається і виходить на якісно новий рівень.
Інтерв’ю: Олесь Карпенко
Матеріал підготовлено за підтримки Спортивного комітету України