Федерація панкратіону України допомагає українській армії

1_1Влітку цього року ініціативна група Федерації панкратіону України на чолі з Олександром Петровичем Мандріком звернулася до керівництва нашої держави і запропонувала свою допомогу у підготовці українських військовослужбовців. Після нетривалих переговорів було прийнято рішення і ось уже майже півроку кращі тренери федерації навчають основним прийомам прикладного панкратіону, а також основам військової тактики бійців Національної Гвардії України, а також тренують спецпризначенців батальйону «Айдар».

Про те, як і чому федерація вирішила допомагати українській армії, а також про сам тренувальний процес ми поговорили з одним із керівників федерації, а також з Олегом Вєтровим – інструктором, що безпосередньо проводить заняття для солдатів.

Скажіть, будь ласка, чия була ініціатива у наданні допомого ЗСУ?

«Насамперед, хотів би сказати, що Федерація панкратіону України на сьогоднішній день має великі здобутки на найвищому міжнародному рівні, наші спортсмени зарекомендували себе найкращим чином як, на чемпіонатах світу та Європи, так і на Всесвітніх іграх з єдиноборств. Збірна України має уже статус семиразових чемпіонів світу та Європи, а значить і наші тренери одні з найкращих у світі.

І коли в нашій країні склалася така ситуація, розпочалася війна, війна з відомим супротивником, але війна не
відкрита, не оголошена, фактично, коли всі, хто вважає себе українцем, хто вважає себе патріотом почали допомагати, хто як може нашим військовим ми також вирішили, точніше, ми просто не могли, залишатися осторонь. І якось Олександр Петрович Мандрік зібрав керівників регіональних осередків федерації і сказав: «Ось, ви самі бачите, що у нас в країні зараз робиться. І кожен допомагає, як може – хтось набої подає, хтось кошти збирає, хтось медичну допомогу надає, я думаю, що ми також не можемо залишатися осторонь і повинні робити те, що ми можемо – додатково готувати наших солдатів, до тих умов, з якими вони можуть зіткнутися на полі бою. Ми можемо надати кваліфіковану підготовку для них, впевнений, що це може комусь врятувати життя. Давайте будемо організовуватись, будемо стукати в двері керівництва країни та пропонувати свою допомогу. Давайте почнемо працювати, оскільки бійці в нашій країні, на жаль, зараз потрібні не лише на спортивних майданчиках, а й на війні».

Після цього нами були проведені певні розмови, консультації з відповідними людьми, ми озвучили свої пропозиції,1_2 нас почули і запропонували проводити експериментальну підготовку Нацгвардії в двох областях. І от, з липня місяця наші інструктори на волонтерських засадах займаються підготовкою бійців Нацгвардії в Миколаївській, Хмельницькій та Одеській областях. Заняття проводяться три рази на тиждень, інструктори змінюються також щотижня, оскільки кожен їздить по різних центрах. Важливо, що перед початком тренувань ми провели тестування усім бійцям і потім повторили його через 4 місяці, результат – дуже хороший, зовсім інші показники.


Як ставляться самі бійці до такої програми тренувань?

По-різному, але в основному позитивно. Хоч на початку дехто ставився скептично до фізичної підготовки. Мовляв коли накриває «Градами» важливі бронежилет і каска, а підготовка мало що допоможе, проте думка їхня змінилася після того, як вони побували в бою. Хоча, звісно, хороша екіпіровка також дуже необхідна.

Крім того, важливим аспектом є те, що окрім фізичної та бойової підготовки ведеться також і психологічна робота, бо загартовування духу є не менш важливим, ніж загартовування тіла. Дуже важливо, щоб солдат був морально стійким у складних умовах. Звичайно там, коли всюди постріли і вибухи багато чого спрацьовує на інстинктах, проте інстинкти також можна покращити, «відполірувати», довести їх до максимально високого рівня. Нашими тренуваннями ми хочемо покращити силу, швидкість, реакцію та орієнтування людини в критичній ситуації.

Один мій знайомий, казав, що найважливішим для солдата є патріотизм та готовність іти  в бій, я йому сказав, що це, безумовно, так, однак окрім бажання воювати, захищаючи свою країну від ворога, потрібно ще й мати навички, хоча б елементарні.

А як щодо тренерів? Що кажуть вони?

1_3Ну, спочатку вони були, чесно кажучи, трохи розчаровані тим рівнем підготовки, який там був, казали, що люди «майже нульові» і що це трохи лячно, що їх відправлятимуть у бій з відсутністю елементарних знань та навичок. Проте от після кількох місяців занять вони відмічають значний прогрес, вони бачать, що люди з набагато більшою цікавістю та серйозністю ставляться до цих навчань. Їхня робота знаходить позитивну оцінку серед військовослужбовців і це не може не радувати.

Крім того, зовсім недавно федерація панкратіону почала співпрацю ще і з батальйоном «Айдар». І там, серед
інструкторів федерації присутній і сам виконуючий обов’язки президента федерації Олександр Петрович Мандрік. 

Взагалі, Олександр Петрович – це така людина, знаєте – не просто боєць, він вихований єдиноборствами, він по суті присвятив їм своє життя, він займається розвитком панкратіону уже не одне десятиліття. Він дійсно керівник з великою літери, тому що жоден інший очільник спортивної федерації не проявив таку ініціативу і не взяв на себе таку відповідальність, а тут мало того, що це була його ідея, то він ще й сам, власним прикладом показав, що слова з ділом розходитись в людини не повинні і пішов готувати наших військовослужбовців. Ну, а ми всі йому в цьому допомагаємо.

Наразі, у програмі підготовки військовослужбовці задіяні чимало провідних тренерів федерації панкратіону, скажіть, як це позначається на спортивній складовій вашого виду спорту?

Я можу сказати, що багаторічна робота федерації в системі спорту, в системі організації роботи в ситуації, що зараз склалась дала свої результати. Наша федерація настільки структурована, що ми без проблем можемо поєднувати військово-патріотичний та суто спортивний напрями підготовки. Робота робиться і федерація живе своїм життям, з урахуванням, звичайно, ситуації в країні.

І в продовження всього сказаного, відмічу, що ця війна торкнулася нашої федерації безпосередньо і коли гинуть наші спортсмени, коли вони отримують тяжкі поранення, звісно, що ми не будемо стояти і просто на це дивитись.

Скажіть, будь ласка, скільки інструкторів задіяні постійно в програмах підготовки військовослужбовців?

Ну, кількість може трохи змінюватись час від часу, але в середньому — близько 60 чоловік. Змінюються вони тому,1_4 що у кожного є робота і у «програмі» вони беруть участь у свій вільний час або беруть відпустки, в тому числі й за свій рахунок.

Чи планує федерація співпрацю з силовими структурами у мирний час?

Зараз це не на часі, звісно, але скажу так, що плануємо. Хочемо також посилювати роботу і зі звичайними людьми, які хотіли б знайомитися із прикладним панкратіоном, розвиватися фізично та укріплюватись морально.

Крім того, хотілось би посилювати в майбутньому співпрацю і з освітніми закладами. Зараз у нас є спеціалізація «панкратіон» на базі Сумського університету і є також факультативні заняття в декількох загальноосвітніх школах в різних областях. Також ведеться робота, щоб ввести панкратіон до навчальної програми  військових ліцеїв. Коротше кажучи, плануємо працювати і ще раз працювати, але поки що підготовка військовослужбовців – першочергове завдання.

А ось що, сказав Олег Вєтров тренер-інструктор кіровоградського осередку Федерації панкратіону України.

Розкажіть, будь ласка, як ви вирішили зайнятись тренуванням військових?

Ну, я як поважаючий себе член федерації панкратіону і як людина, що займається розвитком цього виду спорту в Україні підтримав ідею керівництва про те, що ми маємо співпрацювати з нашими сьогоднішніми військами і взяв на себе ініціативу повністю підтримати закріплений за нашим Кіровоградським обласним осередком Миколаївський та Одеський полки національної гвардії. Ми, як і всі небайдужі люди сьогодні, також вирішили зробити свій посильний внесок в підготовку збройних сил
України. Ну і зараз, так виходить, що їздимо тиждень в Миколаїв, тиждень в Одесу. На території цих двох полків ми вже організували ініціативну групу з числа офіцерів і готуємо їх так, щоб вони самі могли бути інструкторами для своїх солдатів. Таким чином, розвиватиметься наш спорт і поліпшуватиметься підготовка військовослужбовців.

1_5І от уже близько десяти військових офіцерів повинні приїхати на наш всеукраїнський тренерський семінар до Києва, щоб отримати певний досвід роботи уже тут. Сподіваюсь також, що в самому недалекому майбутньому вони також стануть членами нашої федерації. 

Ну, і крім занять з нацгвардією ми зараз провели тиждень тренувань у центрі підготовки спецпризначенців «Айдару», де допомагали Олександру Петровичу Мандріку. Мій колега, Олександр Гусак, займався тактичною та вогневою підготовкою, я – спортивною та фізичною.

Як вам працюється з нашими військовими?

Щодо нацгвардії, то скажу, що на самому початку я був неприємно здивований рівнем підготовки молодих офіцерів, які відносно недавно покинули стіни своїх навчальних закладів. Рівень був дуже і дуже низький, іноді вони демонстрували незнання елементарних речей. Я одразу зрозумів, що тут є над чим працювати і що робота ця буде непростою. Однак великий плюс у тому, що вони самі не соромились цього і старались на кожному занятті, викладались на всі 100 відсотків і працювати з ними  цікаво. За той час, що ми попрацювали, скажу відверто – прогрес є. Звичайно, за 2 -3 місяці важко освоїти той арсенал і ті навички, на які потрібні роки, але, повторюсь, прогрес у підготовці є, і він досить відчутний.

Щодо «Айдару», то скажу, що тут я одразу був вражений насамперед вмотивованістю та настроєм  хлопців на роботу. І оскільки всі тут вже мали бойовий досвід, інформацію вони засвоювали швидко, а головне, розуміли як і де зможуть застосувати нові знання та навички. Планували ми працювати по 2 години на день, але вийшло – по 11-12 з півторагодинними перервами, тому що самі бійці наполягали на таких тренуваннях. Чесно скажу, іноді навіть не хотіли заступати в наряд, а хотіли продовжувати тренування. Ну і по завершенню цього тижневого курсу всі бійці показали дуже хороший результат на екзамені. Робота з цими людьми дуже надихає, такої мотивації, а часто і самопожертви, я ще не бачив. Думаю працюватимемо і надалі, тим більше, що в такому процесі зацікавлені всі сторони.

Прес-служба ФПУ

{social}