З 10 по 14 серпня луцька арена «Адреналін-Сіті» приймала табір жіночої збірної України з флорболу. Майстрині ключки зі всієї країни зібралися в одному місці, щоб налагодити взаємодію під керівництвом шведсько-українського тренерського штабу, у главі якого стоїть скандинавський спеціаліст Джонатан Веландер. Команда провела 4 насичених дня та прес-служба УФФ задала декілька питань флорболісткам, що брали участь у зборах.
Тетяна Дзюба
– Які в тебе емоції від табору збірної?
– Я провела чудовий час серед крутих гравців та кваліфікованих тренерів. Отримала величезну кількість позитивних емоцій від тренувань та спілкування з дівчатами.
⁃ Національні збірні зазвичай збираються в таборі напередодні змагань. Наразі в календарі жіночої збірної України ніяких ігор не заплановано. Яка була мета цих зборів?
– Наразі ми ставили за мету створити фундамент жіночої збірної з флорболу, аби в майбутньому будувати міцну та зіграну команду для подальших зборів та змагань. Також пріоритетом було перейняти досвід шведських тренерів Джонатана та Мікаеля кожним гравцем для особистого зростання як гравця та команди в цілому.
⁃ Під час табору був івент, коли ви дітлахам одної з луцьких шкіл показували флорбол. Можеш розповісти про те, як флорболістки збірної України взаємодіяли з юними спортсменами під час майстер-класу та взагалі чи сподобався тобі цей захід?
– Я була в захваті від даного заходу. Мені вдалося швидко знайти спільну мову з дітлахами та залучити їх до івенту. Я познайомилася з веселими та запальними хлопчаками, що по закінченню відповіли, що хочуть тренуватися та грати у флорбол. На початку майстер-класу дівчата збірної показали як тримати ключки, давати паси та розказали основні правила гри. Потім ми роздали дітям інвентар та влаштували міні-турнір, де змагалися дві команди. Осторонь не залишалися і юні відвідувачі спортивного майданчика. Вони активно брали участь та цікавилися флорболом.
⁃ Тепер поговоримо про тренера. Це друга зустріч «жовто-блакитних» зі шведським головним тренером Джонатаном Веландером. Вже випрацьовується певний рівень взаєморозуміння між гравцями, які їздили з тренером в Словаччину минулого року і наставником?
– Рівень взаємодії з тренерами однозначно покращився. Дівчата, що вперше зустрілися з ними вже встигли створити чудовий рівень взаєморозуміння. Особисто я захоплено слухала їхні настанови стосовно гри, командного духу та основ тімбілдингу. Кожна з нас стовідсотково буде пам’ятати три речі, що Джонатан говорив нам під час флорбольної практики: «Посміхайтеся, веселіться та спілкуйтеся!»
– Склад гравців, що брали участь у зборах змінився в порівнянні з минулим разом. Хтось за різними обставинами не зміг поїхати в Луцьк, проте знайшлося місце для нових облич. Як це вплинуло на атмосферу в команді?
– Нові гравці позитивно вплинули на атмосферу в команді. Більшість гравців, котра була у Словаччині все ж поїхала на збори. Але деякі з них не змогли стати частиною цього флорбольного кемпу через певні обставини. Проте, це не означає, що вони не зможуть бути частиною жіночої збірної. Як я говорила раніше, ці збори слугують початком історії жіночого флорболу в Україні, що спонукатиме до розвитку, нових облич як гравців та і тренерів.
Аліна Зелена
– Ці збори проводились поза підготовкою до змагань. Можеш порівняти атмосферу в команді, коли вона готується до конкретних матчів та коли гравці просто налагоджують взаємодію?
– Метою зборів було створення фундаменту для розвитку жіночої збірної України з флорболу. На мою думку, нам це вдалося, адже ми зробили перший крок для розвитку збірної. Головним нашим завданням було налагодити взаємодію з одне одним, обмінятися досвідом та насолоджуватися процесом.
– Просте, але важливе питання: чи впливав мовний бар’єр зі штабом на тренування?
– Мовного бар‘єру не було, адже багато дівчат знає англійську мову, також у нас був перекладач.
– Український спорт вже потрохи починає повертатися після карантину, але досить тривалий час ми всі мали тренуватися в домашніх умовах. Вдчувалось це під час насичених зборів чи ти та інші флорболістки вже увійшли в ритм?
– Протягом усього карантину я тренувалася вдома, тому в ритм гри увійшла одразу та не відчувала складностей. Якщо говорити про всіх дівчат, то звісно втома відчувалася.
– Чи вистачило 4-х днів тренувань, щоб «наїстися» флорболом?
– Ні, не вистачило. Ці 4 дні були дуже насиченими, в нас було багато тренувань, але звісно всі хотіли б ще більше днів провести на зборах.
– Такі табори багато хто вважає клондайком веселих історій. Можливо в тебе є якийсь випадок з цих зборів, про який ти ще будеш довго згадувати? Якщо є, то можеш розповісти?
– Було дуже багато веселих випадків, про які я ще довго буду згадувати з усмішкою на обличчі. Але ці смішні історії залишуться в команді.
Сніжана Дубик
– Попри твій юний вік, ти вже встигла пограти за кордоном. Можеш розповісти про різницю в підходах до тренувань, з яким ти зустрічалась у Швейцарії, в Новояворівську та шведсько-українському штабі нашої збірної?
– Звичайно, процес та підхід до тренувань в різних країнах відрізняється. За 8 років я встигла потренуватись й пограти на багатьох турнірах у кількох країнах і це безцінний досвід, що формує мене як гравця. Коли я приїхала в Швейцарію і лише почала знайомитись з їхнім баченням флорболу, з новими для мене тренерами, іншими схемами гри та процесом розвитку гравців в цілому, то для мене було майже все новим так як я не чула і не бачила цього раніше в Україні, тому відчувся великий контраст між флорболом в моїй країні і в Швейцарії. Я була рада, побачивши такий новий склад тренерського штабу жіночоі збірної. Я гадаю, Джонатан Веландер – головний тренер, що являється шведським другом украінського флорболу вже кілька років, зможе таким чином внести ще більше в розвиток флорболу й нашої жіночої збірної. Зі шведським флорболом ознайомилась, як я лише прийшла на флорбол. Неодноразові виїзди на турніри з хлопчачими та дівчачими командами та тренувальні табори познайомили мене близько з їхнім підходом до тренувань і гри, тому під керівництвом нашого шведсько-украінскього тренерського штабу на зборах збірної мені було легко сприймати нову інформацію і виконувати те що говорили тренери. Тому я багато слухала, спостерігала та вчилась, щоб зрозуміти все що від мене вимагають тренери, а це не так просто як вдається в Украіні. Взявши до увагу навіть схему гри українських команд, то всі грають майже однаково 2:1:2 в захисті, а швейцарці надають більш перевагу 2:2:1 і комбінуючи з 2:1:2 , 1:2:2 і схемою “W”. Мені такий флорбол більше подобається, де є різноманіття, техніка, розуміння, професійність та швидкість.
– Про те, що українським флорболістам ще є чому повчитися в швейцарців ми всі розуміємо, але можливо є певні відмінності в стилях гри?
– Швейцарський клуб, команда, тактики гри та загалом чемпіонати чи турніри побудовані по-іншому, ніж в Україні. Довелось вивчати й дізнаватись про все з нуля. Якщо в фізичному і технічному плані я не відставала від місцевих гравців, на мою думку, то в теоретичному плані було не все так добре. В Україні не так звертають увагу на правильне розуміння гравцями гри, тактики, правил, є мало теоретичних тренувань й спілкування команди на тему ігрових ситуацій, як на фізичну чи технічну підготовку. В той час як в Швейцарії мабуть на першому місці стоїть саме теоретична підготовка й розуміння кожного гравця тактики команди, його завдань та функцій, з метою злагодженого функціонування їх як єдиного цілого організму.
– Як твоє почуття після табору збірної? Чи залишилися сили?
– Безсумнівно щаслива що відвідала табір в Луцьку. Крута атмосфера, цікаві тренування, приємні люди, в яких є чого повчитись та отриманий досвід порадував мене. В фізичному плані було не складно, самопочуття було хорошим, тому із задоволенням провела б ще час в цьому таборі.
– Середній вік флорболісток збірної досить юний. Чи заважає це вимальовуватися лідерам поза ігровим майданчиком і чи є взагалі такі люди серед гравців, які можуть щось підказати та повести за собою під час гри?
– Проблем, пов‘язаних із віком я не помічаю. Звичайно, є дівчата, які проявляють лідерські якості і здатні брати ініціативу на себе, допомагати при необхідності іншим, вести за собою команду та показувати хороший приклад.
– Уяви, в чат збірної зараз приходить повідомлення, що керівництву УФФ вдалося домовитися про матч проти одної з національних команд середнього ешелону. Гра відбудеться на наступному тижні. Оціни рівень підготовки дівчат до такого виклику.
– На мою думку, багато хороших гравців, яких би я хотіла бачити в збірній, не приїхали на збори в Луцьку. Команда ще далеко не сформована, тому очікувати хорошого результату не варто. Думаю, потрібен ще час і усердна спільна праця гравців і тренерського штабу.
Локшин Павло