Нещодавно у Києві на Олімпійській тренувальній базі «Конча-Заспа» відбулися І Відкриті міжнародні рейтингові змагання з танцювального спорту на «Кубок Юнік-Денсу 2013». В рамках змагань відбувся офіційний чемпіонат України серед юніорів ІІ (10 танців) та рейтингові змагання Всесвітньої федерації танцювального спорту (WDSF) серед молоді та юніорів ІІ. Українська пара Роман Редзюк та Єлизавета Басюк (в рейтингу WDSF займають 34 сходинку з 1600 пар спортсменів, а також є членами збірної команди України) посіли 2 місце в категорії WDSF Youth Open Standard. За словами Галини Павлівни Самуйленко (керівника клубу «Юнік—Денс», голови виконкому Всеукраїнської федерації танцювального спорту), це одна з найперспективніших пар в Україні в категорії «молодь». Пропонуємо вашій увазі розмову з Галиною Павлівно, Романом та Єлизаветою.
Романе, Єлизавето розкажіть, як і коли ви почали займатися танцювальним спортом?
Р. Я почав займатися танцями в 4 роки, з ініціативи мами, батько спочатку сперечався, хотів віддати на футбол, але пізніше все-таки погодився, підтримав. Спочатку, як і у всіх, це були не дуже серйозні заняття – так, на килимку розтяжка, вправи дитячі. Згодом зрозумів що мені це подобається і залишився тут надовго.
Є. Я теж почала займатися танцями в 4 роки, у мами в клубі. Спочатку, в мене були заняття просто загально розвиваючі. Займалася хореографією, розтяжкою.
В якому віці у вас відбувся перехід від занять для загального розвитку до «серйозних» занять?
Р. Думаю, що років із 10-11. Спочатку для мене це була просто розвага, однак поступово танці перейшли з хобі в обов’язок і потрапили до мого розпорядку дня як регулярна справа. Спершу до школи, потім обов’язково на тренування.
Кожного дня?
Р. Так. Пізніше коли почали з’являтися якісь результати, то я зрозумів, що в мене є до цього якийсь хист. Але все-таки я ще не знав, що це буде моя професія, оскільки якось мене трохи лякало і напружувало спортивне та тренерське життя. Але пізніше я зрозумів, що бути тренером у подальшому це цікаво.
Є. Ну, я серйозно почала займатися, напевно, років із 7, коли почалися перші турніри.
Навчанню не заважали заняття?
Р. Я сьогодні з випускного тільки прийшов. Тільки-но закінчив школу, буду вступати в університет на хореографію. До речі закінчив добре — три дев’ятки. Але екзамени здав 10, 11, 12, тому точно можу сказати, що можна поєднувати і заняття і шкільне навчання таким чином, щоб одне не заважало іншому.
Є. Ну мені навчання взагалі не заважає. А якщо серйозно, то поєднувати ці дві речі звісно можна, головне аби було бажання.
Розкажіть про свій найбільш яскравий спортивний спогад з дитинства.
Р. В дитинстві, в категорії 11-12 років я дуже багато їздив на змагання в Англію та іноді показував досить непогані результати і мене це дуже радувало, захоплювало та стимулювало на подальші здобутки. А щодо найбільш пам’ятних подій з дитинства, можу згадати,що мені дуже запам’яталася перша поїздка на Blackpool [змагання в Англії – ред.] і в категорії юніори-1 я одразу потрапив до фіналу, і це було трошки несподівано, адже з моєю партнеркою я танцював тоді всього лише 6 місяців. Ми витратили багато часу на тренування і підготовку, але коли я побачив що це працює, що я здобув результат, то повірив у себе.
Тобто можна сказати, що успіх це найкращий«мотиватор» для подальших занять?
Р.Так
Є. В мене таких спогадів, напевно, немає. Щоправда, пам’ятаю, коли я була маленькою, точно не скажу в скільки років, ми поїхали також на Blackpool, і я там сильно захворіла, але все одно ми вийшли на паркет і показали досить непоганий результат.
Скажіть, будь ласка, а бували у вас коли-небудь такі моменти, коли ви хотіли залишити спорт? Якщо так, то що, чи хто вам допоміг вийти з такої ситуації?
Р. Подібна ситуація в мене була роки два тому. Я якось задумався, що міг би досягнути
значних успіхів і в інших галузях, в науці, скажімо. І тому вирішив що буду продовжувати тренуватися, але самостійно,тим більше, що якраз в той час розійшовся з партнеркою. Думав, що попрацюю в такому режимі і побачу потрібно це мені, чи ні. Але сталося так, що через деякий час, вночі почали снитися сни проте, що мені треба повернутися у спорт, снилися виступи. Тому я все таки вирішив продовжити.
Є.Ні, у мене таких моментів не було, по моєму.
Тобто все подобається, живеш танцювальним спортом і це найцікавіше заняття яке займає тебе повністю?
Є.Так , я ніколи не ловила себе на думці, що мені це не потрібно.
Розкажіть трохи про найважливіші першості в світі танцювального спорту, про ті вершини , які прагне підкорити кожен спортсмен, зокрема вашого віку?
Р. Перше — це якомога раніше потрапити до фіналу категорії «дорослі», звичайно, займати найкращі місця в світовому рейтингу, в ідеалі – перше, в цій категорії. І звичайно – перемога на Чемпіонаті світу.
Цього року будуть проходити Всесвітні ігри, перемога на цих змаганнях вважається великим досягнення?
Р.Так, звичайно.
ГП. Це дуже високе досягнення. Вище не буває. Це все одно що отримати олімпійську медаль, тільки у нас замість Олімпіади Всесвітні ігри. Як ви знаєте, [Всесвітні] ігри проходять раз на чотири роки.
Що можете сказати про травматичність танцювального спорту?
Р. Як і в будь-якому спорті, в танцювальному також можуть бути свої проблеми зі здоров’ям та неприємні несподіванки. І кожен спортсмен, перш за все,повинен пам’ятати, що правильний догляд за своїм організмом, в тому числі розтяжки і розминки, це запорука того, що ти зможеш якнайдовше безперешкодно займатися улюбленою справою.
У вас були серйозні травми?
Р. Ні, не було.
Є. Ні, в мене також серйозних травм не було, слава богу.
ГП. Я з досвіду можу сказати, що коли тренер правильно готує спортсмена – травми мінімальні. Але в принципі, в основному, в танцювальному спорті травми пов’язані з шийним хребцем, зі стопами, та із хребтом взагалі. Наприклад, колись був такий прикрий випадок — спортсменка в процесі тренування зламала собі декілька ребер і цього навіть ніхто не зрозумів, ніхто одразу й не помітив. Щоправда, все закінчилося нормально, хоча й лікування тривало досить довго. Але, повторюсь, в основному найбільше страждають шийні хребці. І найчастіше ці травми виникають через неправильну поставу голови, трапляється це або через недогляд тренера, або через зайве нервування та емоційне навантаження, особливо якщо спортсмени ще недосвідчені. Але в принципі, якщо спортсмена правильно готують, як фізично, так і морально, то травматизм мінімальний. Крім того, ми ситуацію із травмами стараємося контролювати: у нас на кожному турнірі присутні лікарі із спортивного диспансеру, а всі учасники повинні застрахуватися та пройти медогляд.
А скажіть, будь ласка, в якому віці, як правило закінчується спортивна кар’єра танцюриста?
ГП. Обмеження як такого немає, але взагалі — десь приблизно до років 30-35, можуть виступати в любительському спорті, в дорослій категорії.
А чим займаються спортсмени після завершення кар’єри?
ГП. По-перше, вони можуть піти в професіонали, якщо є відповідний досвід та навички, звичайно. По-друге – в цей же час спортсмени можуть отримати право на викладання та створити власний клуб.
Скажіть, чи займаєтесь ще якимось спортом?
Р. Звичайно, насамперед, це фітнес ,для того щоб підтримувати гарну фізичну форму, і плавання.
Є. Приблизно так само.
ГП. Повинна сказати, що не всі види спорту їм підходять, наприклад, гра у футбол – це абсолютно неприйнятно для наших спортсменів. А взагалі, у пари вже такого рівня, весь день розписаний так, що вони тільки зранку прокидаються і приходять на ніч лягають. Вільного часу практично немає. Більше того, у них розписаний графік змагань, в яких вони повинні брати участь.
А є такий вид спорту який ви любите дивитися?
Р. Легка атлетика і, знову-таки, плавання.
Є. Мені подобається конкур
«Неспортивні» хобі?
Є. Сон, напевно.
Р. Коли є можливість я спілкуюсь з друзями та слухаю музику.
Фільми дивитеся?
Р.Є.Звичайно
А танцюристи люблять фільми про танці?
Є. Ой, ні.
Р. В фільмах про танці все зовсім не так як є насправді. Занадто емоційно, як на мене.
А як ставитеся до «не своїх» танців?
Р. Не практикую, але є стилі які подобаються
Є. Я ставлюся позитивно до всіх танців. В кожному із стилів та напрямків є щось цікаве.
Ви займаєтесь лише бальними танцями? Не було думок, піду потанцювати, той же «контемп»?
Р. Ні
Є. В жодному разі
ГП. Справа в тому, що зараз в рамках наших танців з’являються нові цікаві течії та напрямки, наприклад, фрістайл, шоуденс. І хоча Рома та Ліза танцюють класичну європейську та латиноамериканську програми, на Кубку «Юнік-Денсу» вони підготували свою шоу програму. Танець, який вони поставили називався «Ніжний шепіт кохання». Я їх побачила в другому ракурсі і зрозуміла, що взагалі то в цьому напрямку їм теж можна просуватися. Взагалі у них дуже великий потенціал, якщо вони зможуть вистояти в спорті.
{youtube}Rc7pnQNG1jA{/youtube}
Скажіть, моральна, психологічна підготовка в тренувальному процесі є?
ГП. Звичайно. Насамперед, психологічна сумісність повинна бути в парі. Крім цього, кожен із них індивідуально повинен бути психологічно стійкою людиною. Тому що уже на такому рівні постійно йде перенавантаження, а його кожна людина по-різному переносить – хтось зривається, у когось виникає повна апатія. Крім цього, конкретно на цій парі лежить ще й велика відповідальність, бо вони представляють не лише клуб «Юнік-Денс», а і є членами збірної України.
Конкуренція серед спортсменів зараз в Україні велика?
ГП. Дуже велика. Тим більше, що за останній рік спостерігається тенденція, коли спортсмени з інших країн приїжджають до нас і хочуть виступати саме за нашу федерацію, і, відповідно, представляти саме Україну на міжнародній арені. Навіть танцюристи з Росії, а там, повірте, надзвичайно потужна школа та збірна, переходять до нас. Ще, хочу сказати, що у нас тепер серйозна конкуренція починається з таких категорій, як ювенали-1, оскільки молодь, як тренери, так і спортсмени, стали значно більш амбіційними та націленими на результат. Думаю все це говорить про те, що все-таки той шлях, який обрала федерація, на чолі з Борисом Давидовичем Дейчем, є правильним. На сьогоднішній день яка б не була економічна ситуація, міністерство виділяє нам кошти для участі в офіційних змаганнях за кордоном. Крім того, цього року Україна прийматиме Чемпіонат світу в стандарті і ми також подали заявку на ЧС 2015 у латині, Україна стає одним із найбільших гравців у світовому танцювальному спорті і без державної підтримки, це все навряд чи було б можливим.
Подорожуєте багато?
Є. Так, практично кожні вихідні є якісь змагання.
І наостанок, Ваше звернення до тих, хто читатиме ці рядки. Що таке танцювальний спорт і чому батькам варто приводити в танцювальні клуби своїх дітей?
Р.Танцювальний спорт, по-перше, — це хороший розвиток для вашої дитини – розумовий, психологічний, фізичний. По-друге, — це цікаво та перспективно. А ще — це дуже хороша школа життя
ГП. Так це дійсно, з-поміж іншого, справжня школа життя. Де можеш зіткнутися з усім і багато чому навчитися.
Є. Танцювальний спорт – це дисципліна перш за все. А також краса і грація. На мою думку — це найкращий спорт,яким варто займатися.
{social}
{iarelatednews articleid=»1499,1480,1475,1474″}