У 2010-му минуло 10 років як жіноча збірна України стала першим чемпіоном Європи, світу і Всесвітніх ігор з пляжного гандболу – саме успішний 2000 рік поклав початок життю цього виду спорту в Європі. Як і в ООН, Україна стала засновницею пляжного гандболу на Старому континенті – на першому чемпіонаті Європи в Італії наші жінки здобули золото, а чоловіки бронзу. Пляжний гандбол – спортивна гра на спеціальному піщаному майданчику розміром 27 на 15 метрів. На відміну від класичного гандболу (7×7), команди грають чотири на чотири. Хоча пляжників і менше у грі, однак вони бавлять глядачів видовищною технікою. Самі правила мотивують гандболістів до фінтів – за красиві кидки нараховують додаткові бали. Ціна голу подвоюється завдяки кидкам «пірует» і «парашут». Зробити «пірует» у пляжному гандболі непросто – гравець обертається на 360 градусів, мов дзиґа, і влучає у ворота. Закинути «парашут» – це коли форвард отримує передачу у повітрі і, не торкаючись землі, забиває гол.
Мабуть, спортивні боги були в доброму гуморі, коли створювали пляжний гандбол – це відчуває кожен, хто відвідував або ж брав участь в іграх на романтичних майданчиках, котрі хоч і не обов’язково, але часто зводяться на березі річок, заток чи морському узбережжі. З боку все виглядає весело та безтурботно, але сам спорт ніколи не був легким – про це знають і гравці, і тренери, і організатори. Успіхи на міжнародній арені, кубки та медалі, – лише верхівка айсбергу, основна частина якого – це тренування, підготовка і відповідальність. Ювілейний сезон яскраво свідчить про велику спільну роботу спортсменів і менеджменту пляжного гандболу України – 10-й рік насичений багатоетапним чемпіонатом України, виступами збірних на чемпіонаті світу і молодіжній першості Європи, різноманітними змаганнями для жінок і чоловіків різного віку. На десятий рік популярність пляжного гандболу досягла того рівня, коли турніри проводяться не тільки серед професійних команд, але і серед багатьох любителів цього спорту. Спортивний комітет України не міг обійти увагою круглу дату пляжного гандболу – слово ювілярам. Асоціація пляжного гандболу може багато розповісти про віхи історії свого спорту, турніри, перемоги, плани на майбутнє та перспективи розвитку «сонячної гри».
Президент Асоціації пляжного гандболу України (АПГУ) Сергій Санченко: «Нині пляжний гандбол стрімко розвивається в усьому світі. І якщо кілька років тому міжнародна федерація гандболу буквально умовляла країни брати участь у чемпіонаті світу, то зараз іде жорсткий відбір за континентальним принципом». Тому те, що наша збірна торік посіла четверте місце на чемпіонаті Європи, повернувшись до еліти пляжного гандболу після 2001-го року, і виборола путівку на чемпіонат світу, він вважає великим успіхом. Асоціація завжди ставить перед командами найвищі завдання. «У часи становлення пляжного гандболу наша жіноча збірна була першим чемпіоном Європи і першим переможцем Всесвітніх ігор. Тому ми ставимо завдання повернутися на втрачені позиції», – говорить пан Санченко.
«Так, 10 років тому, у 2000-му, ми двома автобусами – чоловіча і жіноча команди (це були повністю южненський «Портовик» і київський «Спартак») – виїхали в Італію на чемпіонат Європи, де посіли призові місця. Жінки посіли перше місце, чоловіки – третє. І цього року ми відзначаємо перший ювілей. АПГУ планує заходи, на які буде запрошено колишніх гравців, котрі кували славу збірної. Також готується до друку книга «Промені гри». Там буде багато яскравих фотографій, дуже багато інтерв’ю, інформація про усі змагання, котрі ми проводили, гарна поліграфія, і любителі пляжного гандболу вже скоро зможуть побачити книгу, це відбудеться восени 2010 року», – розповів про ювілей в прямому ефірі радіо «Ера» генсек АПГУ Валентин Вакула.Історія пляжного гандболу бере відлік у 1992-му році. Місце народження – пляжі міста Понца в Італії, де гравці, тренери та судді класичного гандболу вперше спробували грати на піщаному майданчику. Упродовж 90-х років пляжний гандбол проходив стадію становлення – формувались технічні норми і правила гри. У 2000-му відбувся перший чемпіонат Європи з пляжного гандболу.
Торік до чемпіонату світу вдалося відібрати аж 24 гідних кандидатки до збірної України. Напередодні поїздки до Туреччини головний тренер жіночої збірної Майя Олександрівна Карбунар назвала імена десятьох найкращих дівчат. Команда зіграла 10 матчів – вийшовши з першого місця в групі, українки поступились у півфіналі майбутнім чемпіонкам з Норвегії. Як тут не згадати про роль видатного українця Ігоря Турчина, який наприкінці 80-х заклав фундамент для майбутніх перемог Норвегії в класичному гандболі, що логічно переросли і в успіх на піщаних майданчиках. Чемпіонат світу закінчився для українок четвертою сходинкою серед 12 найсильніших збірних різних континентів. Наша команда поступилася бронзою бразилійкам, котрі вважаються фаворитами останніх чемпіонатів світу.
Україна традиційно входить до еліти пляжного гандболу Європи. Серед інших лідерів південні країни: Італія, Хорватія, Іспанія. Останніми роками до лідерів приєдналися дві північні країни – Данія та Норвегія.
Можна вважати четверте місце серед 12-х лідерів світового пляжного гандболу вдалим виступом. В Україні ще немає професійних команд з біч-гандболу, адже клімат у нас не бразильський, а економічні можливості не швейцарські. В альпійській країні пляжний гандбол живе навіть взимку – у критих спортивних залах настеляють брезент, покривають його необхідним шаром піску, наносять розмітку, встановлюють ворота і проводять турніри. У нас пляжний гандбол процвітає в теплі пори року, а також тісно пов’язаний з класичним гандболом.
«Пляжний гандбол дуже молодий вид спорту – йому лише десять років. Природно, що майже всі кандидати до збірної України грають в «індор-гандбол» у своїх клубах, деякі за кордоном. Відрадно, що цього року кілька гравців національної збірної з класичного гандболу запропонували свої послуги – захотіли спробувати себе у пляжному гандболі, – розповідає генеральний секретар Асоціації пляжного гандболу України Валентин Вакула. – Умова є тільки одна: ми обиратимемо найкращих за результатами чемпіонату України, де братимуть участь команди з різних міст і регіонів. Те, що хтось відмінно грає за національну збірну з класичного гандболу, не означає, що гравець одразу потрапить до збірної з пляжного гандболу. Адже це інший вид спорту, який, звісно, має свою специфіку».Ювілейний сезон показав, наскільки зросла масовість пляжного гандболу в Україні. Якщо 2009-го року в чемпіонаті було 10 жіночих і 7 чоловічих команд, то цьогоріч на першість України з’їхалось більше 20 команд. Організатори не забувають про силу аматорського руху – серед любителів, журналістів, ветеранів спорту проведуть великий турнір на День працівника фізкультури та спорту, другої неділі вересня.
Традиційно в Україні сильна школа жіночого гандболу, зокрема пляжного. Але стає очевидним, що на сьогодні є тенденція підйому чоловічого пляжного гандболу, адже зростає рівень конкуренції. Якщо раніше формували збірну на базі однієї команди «Портовик» (Южний), котра лише одна мала усі необхідні умови, то сьогодні до пляжного гандболу повернулися тренери, котрі стояли біля витоків цього виду спорту, і вони серйозно зацікавилися розвитком пляжного гандболу в Україні. Це Косік Володимир Сергійович, котрий нині працює головним тренером броварського «Будівельника», а в 2000-му році привів чоловічу збірну до бронзових медалей на чемпіонаті Європи. Андрій Анатолійович Портной, головний тренер жіночої збірної, яка на даний момент показала найвищий результат (золото 2000 та 2001 років), зараз не тільки працює у полтавському «Динамо», але й веде переговори з керівництвом клубу для того, щоби пляжний гандбол став одним з етапів підготовки до «класики», і разом з тим, аби створити свою команду, котра гідно представить «Динамо» в чемпіонаті України з пляжного гандболу. Є й інші команди, котрі хочуть займатися цим видом спорту.
Чоловіча збірна, на відміну від жінок, на чемпіонат світу 2010 року не потрапила, на що є об’єктивні причини. Раніше збірна України з пляжного гандболу базувалася на одній команді, та сьогодні чоловічий спорт іде шляхом, котрим ішли у жіночому пляжному гандболі. Наприклад, кандидатами до жіночої збірної є представниці п’яти клубів, що виступають в чемпіонаті України з класичного гандболу, і чотирьох клубів, котрі виступають у європейських чемпіонатах. Асоціація дуже вдячна «Портовику» з Южного за все, що клуб робить для чоловічої збірної – управлінці зазначають, що сьогодні вже спостерігається конкуренція, а здорова конкуренція має забезпечити позитивний результат. Великі сподівання покладають на майбутній чемпіонат Європи наступного року, де чоловіча збірна України має показати гідний результат і «відібратися» на чемпіонат світу. Власне над цим сьогодні і працює головний тренер команди Сич Олег Петрович.
Молодіжна збірна України варта окремої уваги. Тренер дівочої команди Михайло Борисович Милославський з Херсону активно працює на ниві пляжного гандболу – не лише у плані створення команди, але й розвитку інфраструктури на Херсонщині. Там створюють стадіони, майданчики, на яких можна проводити тренувальні заняття, змагання. Збірна ж складається з представниць чотирьох-п’яти клубів – там гратимуть лише найкращі. І для збірної дівчат Милославського, і для збірної хлопців Кольцова завдання-мінімум на міжнародних змаганнях – трійка призерів.Асоціація пляжного гандболу України сповідує принцип – працювати заради результату. Гандбольні менеджери шукають і залучають людей, котрим цікавий пляжний вид спорту, а отже ті готові підтримати організаційно та матеріально. Все більше уваги приділяють дітям і підліткам. Цього серпня, дякуючи справжнім фанатам своєї справи, як Ірина Фунтова, Віталій Халюза та Сергій Заінчковський, відбудеться чемпіонат серед дівчат 1994-95-го (18-22-го серпня 8 команд змагатимуться у Скадовську) і хлопців 1996-97-го років народження (10-16-го серпня 17 команд змагатимуться в Южному). З прицілом на майбутнє – вже незабаром вони представлятимуть Україну на молодіжних чемпіонатах Європи. Асоціація постійно перевіряє найближчий резерв гравців усіх збірних, шукає талановитих, прогресуючих гравців. Вона оплачує роботу суддів, домовляється про майданчики та інші необхідні для проведення змагань аспекти, а команди приїжджають на змагання за свій рахунок. Тим ціннішим є той факт, що кожного року все більше клубів з різних міст України беруть участь у кубку та чемпіонаті країни.
Десять років тому географія пляжного гандболу охоплювала кілька областей, тепер їх офіційно 16, неофіційно – більше 20, але деякі регіони, такі як Херсон, Одеса, Київ, Львів, можна поставити за приклад активного розвитку пляжного гандболу в Україні. Розвиток – це перш за все, матеріально-технічна база, майданчики, на яких можна не лише проводити змагання серед професійних клубів, але дати можливість аматорам займатися пляжним гандболом. «Нині є дуже позитивний момент – робота у Херсонській області, яку постійно тримають в тонусі Валентина та Михайло Поляки. В Южному ці майданчики вже давно були, вони працюють, підтримуються у доброму стані, і слава Богу, дякуємо хлопцям, котрі ними займаються. Асоціація веде переговори з владою Скадовська, Таврійська, Нової Каховки і Херсону. Мова йде про те, щоби будувати мультифункціональні майданчики», – розповідає Валентин Вакула.
Багатофункціональні майданчики – це майбутнє всіх пляжних видів спорту. Тому гандболісти ініціюють впровадження піщаних полів для гри у пляжний гандбол, футбол і волейбол. Приклад такого спортивно-розважального комплексу вже вдало працює у місті Іллічівську, під опікою Асоціації пляжних видів спорту цього міста. В ідеалі має вирости мережа баз для розвитку пляжних видів спорту у тих регіонах, де цьому найбільше сприяє клімат і природні умови. Ми вже згадували про Херсонщину. Наразі Асоціація заохочує створення мультифункціонального майданчика на базі одного з санаторіїв кримської Євпаторії. У Криму тепла пора року триває набагато довше, тому умови дуже гарні. Також цю ідею підтримує місцевий осередок АПГУ на чолі з Валерієм Низовим.Цікаво, що піщані майданчики не «прив’язані» до водоймищ. Наприклад, гандбольні менеджери пропонують створити такий у Тернополі, а спонсор команди «Будівельник» з Броварів зацікавився у будівництві майданчику напроти критого спортзалу спортінтернату у Броварах. Наразі це місце не використовується і, можна сказати, захаращене, а в найближчому майбутньому тут реалізують соціальний проект для усіх видів пляжного спорту.
Майданчик для пляжного гандболу може бути двох видів. Найбільш економічний і простий варіант, який підходить тільки регіонам з відповідними природно-кліматичними умовами – чистий пляж з піском, просіяним від камінців і мушель, розрівнюється і оснащується воротами, розмітка наноситься спеціальними стрічками. Другий варіант – стаціонарні майданчики, що будуються відповідно до рекомендацій Міжнародної гандбольної федерації. Своєрідним фундаментом такого майданчика є спеціальне корито з дренажем, куди засипається гравій, ставиться сітка, котра не пускає гравій нагору і не пускає пісок униз. Обладнати майданчик трибунами для глядачів і необхідним мінімумом інфраструктури (біотуалети, палатки тощо) дуже просто. Екіпіровка спортсменів скромна: грають босоніж у пляжних костюмах. Потрібен спеціальний м’яч, виготовлений зі спеціальної гуми, що зручно захоплюється долонею та не травматичний при кидку.
Секрет популярності будь-якого виду спорту простий – чим він доступніший, тим більш поширений. У випадку з пляжним гандболом ключовим у популяризації є наявність піщаних майданчиків. Якщо хтось проявляє ініціативу спорудити майданчик, Асоціація підтримує цей крок. Наприклад, директор спортивної школи у Слов’яносербську пані Жданович знайшла можливість отримати земельну ділянку, де будується майданчик для пляжного гандболу. У свою чергу від гандбольних менеджерів школа отримала необхідне обладнання, м’ячі, методичні програми. Цього року у Слов’яносербську вже провели перший дитячий турнір.
Популярність приходить за добре зробленою роботою, адже не можливо будувати позитивний піар на повітряних замках – потрібні справжні кроки. В Іллічівську вже сьогодні можна проводити міжнародні змагання найвищого ґатунку – тутешній стадіон відповідає всім світовим стандартам. Можливо, найближчими роками він прийматиме чемпіонат Європи або світу.
Окрім спортивної інфраструктури потрібні людські кадри, зокрема судді, які обслуговують змагання різного статусу, і тренери, від яких залежить успіх команд. Для того, аби досягти сталого прогресу в підготовці рефері та наставників, АПГУ спільно із Спортивним комітетом України проводить щорічні семінари для фахівців пляжного гандболу на базі «Зазим’я» під Броварами. В Україні є судді, котрі обслуговують чемпіонати Європи і світу (нині є перспективна пара дівчат з Херсону Жосан-Федіна), а також є делегати, котрі працюють на міжнародних матчах.Дитячий пляжний гандбол – це основа для розвитку молодіжного та дорослого спорту. Відкриття нових відділень у дитячо-юнацьких школах, а в ідеалі – створення профільних шкіл з пляжного гандболу – це питання, вирішити яке можна лише за допомогою держави. Той-таки Херсон розглядається як база підготовки молодих кадрів. «Пляжники» виступають за введення до програми фізкультури в загальноосвітніх школах елементів класичного гандболу – впровадження цього спорту як профільного. Взимку діти займатимуться у залах, влітку виходитимуть на пісок, на пляж. Але подібна ініціатива не може бути категоричною – самі діти мають хотіти займатися гандболом, а керівництво шкіл і місцевих осередків освіти та спорту підтримає це бажання організаційно.
В Україні відчувається нестача уваги до деяких видів спорту. На жаль, гандбол входить до цього числа. Навіть класичний гандбол, котрий приніс країні єдину медаль з ігрових видів спорту (бронза в Афінах 2004-го року), не балують телетрансляціями, а пляжний є екзотикою на телеекранах. Попри це Асоціація шукає шляхи виходу на масового глядача – цього року фінальні ігри чемпіонату України в Іллічівську транслювався одеським телебаченням.
Пляжники по всьому світові мають олімпійські амбіції – завдяки виступу збірної Австралії та Нової Зеландії цьогорічний чемпіонат світу в Туреччині зібрав 5 континентів та Океанію, що дає змогу подати кандидатуру пляжного гандболу на вступ до програми літніх Олімпійських ігор. А поки в Україні, яка є одним з лідерів пляжного гандболу, святкують ювілей і зміцнюють позиції цього спорту, впевнено дивлячись у майбутнє.
Анфіса Мотора