Юрій Рак – автогонщик та керівник департаменту Back End розробки в міжнародній IT-компанії – розповідає про технології, професійний автоспорт, життя гонщиків і унікальні автомобілі, яких по одному екземпляру на весь світ. Максимально відверто про дрифт, адреналін, небезпеку та успіх в ексклюзивному інтерв’ю для Спортивного комітету України.
Розкажіть про дрифтинг: що це за спорт?
Дрифтинг нам подарувала Японія 50 років тому. Сьогодні це дисципліна в автоспорті, яка базується на швидкісному проходженні траси в контрольованому заносі.
Дисципліна популярна і в Європі, і в Америці. На світові серії приїжджають пілоти, для яких це робота, вони за кермом 24/7, безперервно в змагальному і тренувальному процесі. Дрифт – це дороге задоволення. І в Україні поки так: якщо хочеш займатися і їхати, то потрібна значна фінансова підтримка.
На змаганнях спочатку спортсмени долають кваліфікацію, отримують бали. За результатами кваліфікації формується сітка парних заїздів. Зазвичай це ТОП-32: 1 їде з 32, 2 з 31 і так далі. Зобов’язання першого їхати кваліфікаційне завдання, другого – бути тінню першого, їхати максимально близько в тому ж або більшому куті і робити все синхронно. Після першого заїзду пілоти міняються місцями. За результатами двох проїздів судді оцінюють, хто був кращим, і він проходить до наступного туру.
Дрифт – це про кайф. У нас після заїзду задишка, хоча ми ж не біжимо і не штангу підіймаємо, а просто крутимо кермо – ніби ж не важко. Але такий приплив адреналіну, особливо в парних заїздах, що подих перехоплює.
Нещодавно Ви з Артуром Подлужним встановили національний рекорд?
Так, була ідея популяризації нашого виду спорту, нашої команди, і ми вирішили встановити національний рекорд на автодромі «Чайка», хоча він і не пристосований для цього: далеко не ідеальне покриття на автодромі, короткий проміжок для розгону, вузький поворот, в який ми заходили. Був ризик вилетіти на траву, але ми увійшли в занос на швидкості 215 км/год, і це національний рекорд в парному дрифті.
Парний спорт важчий за індивідуальний, потрібно орієнтуватися на партнера, навантаження практично зростає вдвічі. Команда – це Ваша сильна сторона?
Так, для мене важлива командна стратегія. У нашій команді по дрифту мій брат, Олексій Рак, та Артур Подлужний. З Артуром ми познайомилися на змаганнях, були суперниками на трасі в 2019 році. Я вирішив, що досить будувати машини , тому купив автомобіль у Артура, на якому він виграв сезон 2019, і ми тренувалися всю зиму. Вирішили створити команду, й увірвалися в сезон 2020 року. Ми брали участь у двох чемпіонатах, де стали в одному чемпіонами, а в другому – віцечемпіонами. Це були чемпіонати класу «PRO AM».
У дрифті клас «PRO» – це найбільш потужні авто, серйозна безпека, каркаси і багато різних нюансів, що дуже дорого. Але є ще клас «PRO AM», який не для новачків, але вимоги значно нижчі: слабші авто, менші швидкості і нижчий поріг входу. Ось ми їхали ці два чемпіонати, по чотири етапи в кожному і посіли там призові місця. В особистому заліку за підсумками сезону я став другим в NoMotors Drift Championship і отримав бронзу в Bitlook Pro-AM.
До речі, мій брат у нашу справу потрапив, можна сказати, не з власної волі, я його втягнув у це. І йому подобається. Що нас відрізняє? У мене є спортивний азарт перемоги, а йому ці якості ще треба розвивати. У нього жага до перемоги з’явилася тільки в кінці сезону. Я не знаю, що його змотивувало, але останній сезон він їхав круто, і я зрозумів, що з цього щось таки буде.
Ви переживаєте за молодшого брата? І чи є між вами конкуренція?
Я просто хотів, щоб він позаймався з інструктором, щоб відточити навички, бо і ДТП були, і машини бив, і свою перевернув на Житомирській трасі. Казав йому: «Сходи, візьми кілька уроків, може чогось навчишся». А вийшло, що він потрапив у професійний спорт. Спорт дисциплінує і дає круті навички. Останнім часом вже прикрих аварійних випадків із ним не трапляється. Вчитися, постійно вдосконалюватися – це в нашій справі, як і в будь-якій іншій, надзвичайно важливо.
А почалося все з того, що ми з братом купили на двох авто, щоб покататися влітку. Якщо чесно, навіть сама купівля вийшла спонтанною. Це був такий собі фан.
Почали його вдосконалювати, і, зрештою, вклали в нього втричі більше, ніж планували. Але нам подобався процес. Пізніше взяли машину, ближчу до спорту. Далі – «проби пера» на закритих парковках, згодом – за присутності глядачів в Україні і Європі на змаганнях.
Щодо конкуренції, то минулого сезону мені у сітці, яка формується за результатами кваліфікації, випав брат. Йому з турнірної точки зору нічого не світило, а я боровся за друге місце за підсумками року. Він мав на розгоні відпустити газ, а я би поїхав, це ж командна стратегія. Але все було на межі мого програшу. Звісно, я виграв, але довелося напружитися.
Щодо машин. Спорткари: які вони і скільки коштують?
Ми робимо авто легшими, щоб вони швидше розганялися, і водночас потужнішими, щоб швидше набирали обертів. Все залежить від класу, в якому їде авто. Якщо мета – боротися за призові місця, то авто коштує від 15 тисяч доларів. Це можуть бути прості рішення.
Середня вартість в «PRO AM» – це 15-20 тисяч доларів за авто із середньою потужністю 200-300 сил. Додайте сюди ще гуму, паливо і ремонти.
Якщо говорити про PRO клас, то тут і бюджети вищі. Якщо маєш авто за 20 тисяч, то боротися важко. Реальна ціна – це 50 і більше тисяч доларів. Це авто з каркасом безпеки, із 500-800, а інколи і 1000 кінських сил. У них потужні двигуни, секвентальні коробки передач, міцні редуктори, спортивні підвіски, складна електроніка …
Що важливіше: майстерність чи авто?
Ідеальний варіант – це поєднання класно налаштованої техніки і пілота, орієнтованого на результат, для якого потужне авто, висока швидкість, бюджет техніки і божевільний ризик – це не страх, а ціна перемоги! Можна купити авто, бути хорошим пілотом, але це дуже витратний вид спорту. Якщо немає підтримки, то ти так і залишишся хорошим пілотом.
Ця дисципліна тільки розвивається. Але і у Формулі-1 є така штука: «мерседеси» виграють, бо в них більші бюджети. Так і в дрифті: можеш не сильно класно їздити, але мати першокласну техніку, яка буде ще на розгоні від’їжджати від суперників, і, відповідно, отримувати гандикап.
Думаю, що в майбутньому все буде жорсткіше регламентуватися, адже не можна прийти в дитячий тир зі снайперською гвинтівкою і все виграти.
Як відточуєте синхронність у парних заїздах?
На швидкості 215 кілометрів за годину все так само, як і на 60 кілометрах. Вкат-вкат, все має бути відпрацьовано до автоматизму, все має бути на інстинктивному рівні. Тренуємося ми на тренувальних авто, а не на тих, на яких виступаємо. Ресурс техніки невисокий, авто не може і гонки їздити, і тренуватися регулярно. Але фізика така ж. Катаємося постійно у Феофанії, на «Ноу Моторс», «Чайці».
На тренуваннях ми ставимо завдання і виконуємо їх. Малюємо трасу, залишаємо кліппінг-поінти – зони, в які треба заїхати передніми чи задніми колесами, при цьому перебуваючи в заносі. Потім починаємо парний заїзд, хтось їде першим, а другий має повторювати максимально близько і з точною траєкторією першого, потім міняємося.
Якщо у нас є проблеми з певними елементами (гальмування під ліву ногу, кутування, відштовхування і таке інше), то ми і трасу формуємо, щоб цих елементів було більше.
Як тренувати свій мозок, щоб він працював так швидко, як пальцями клацнути?
Багато автогонщиків використовують симулятори з кермом та педалями. Це найкращий тренажер для реакції і запам’ятовування траси. Спочатку це складно, і всі, хто їздить на машині і потім сідає в симулятор, нічого зробити не можуть. У симуляторі ми все визначаємо на око. Спортсмени, які виступають на світових чемпіонатах, у міжсезоння не вилазять із симуляторів. Це зручно, адже, наприклад, не всюди погодні умови дозволяють тренуватися взимку, щоб змагатися і досягати успіху.
Автомобільний спорт – це екстрим, швидкість, адреналін. Чи є страх, і чи заважає він у досягненні результатів?
На початку, коли ти приходиш в цей спорт, то є страх за техніку, адже це все дуже дорого коштує, а тут – постійний контакт з суперником. Але це треба перебороти, бо результату не буде, якщо їхатимеш у пів педалі, обережненько. З цим потрібно змиритися: техніка – витратний матеріал, і якщо хочеш результату, то не бійся зношування.
Я люблю, коли все на межі, коли захоплює дух і зводить дихання. Це такий усвідомлений ризик. Коли ми проїжджаємо на шаленій швидкості в 5 сантиметрах від бетону, а цей бетон може зробити багато горя. Ми можемо чиркнути або сильніше вдаритися, нас відкине, якщо це задня частина, а якщо передня – то автомобіля немає. Буквально 5 сантиметрів між авто і небезпекою.
Це технічний вид спорту, багато залежить від пілота, але важлива і техніка. Це як грати на неналаштованій гітарі: як би добре ти не грав, звучання не буде ідеальним. Так само з авто: є багато нюансів, які ти вираховуєш шляхом проб і помилок, і це дозволяє їхати краще, швидше. І ніхто цими секретами не ділиться, адже це посилить конкурентів.
Про фанів. Хто ваша цільова аудиторія і як ви її нарощуєте?
Людям цікаво подивитися на красиві авто, кожне з яких насправді унікальне. Люди хочуть доторкнутися до краси автоспорту. А ще дрифт — це назвичайні враження від швидкості, ризику, диму і вогню. Ми робимо життя людей значно яскравішим.
З кожним сезоном дрифт набирає обертів. Нові тенденції диктують нові правила і роблять дрифтинг популярним і масовим. Якщо ти хочеш стати співаком, то мало просто співати, потрібно розказати про це світу, знайти наставника, організують медійну підтримку.
Зараз ми працюємо над запуском унікального проект для України та Європи. Це бренд, що поєднує в собі різні екстремальні дисципліни і дає можливість широкому колу людей відчути той адреналін, швидкість та ризик, що відчувають гонщики. Ми будемо максимально чесними і відкритими з нашими фанами, спортсменами та робимо екстремальний спорт максимально близьким для людей.
Наша місія також — це дати можливість розвиватися спортсменам, стати відомими, концентруватись на спортивних досягненнях та роботі з фанами. З нашою допомогою бренди отримають класний продукт, що дасть можливість просувати послуги та продукти серед широкої аудиторії, що набагато більше віддана, ніж у звичних рекламних каналах.
Ми самі набили дуже багато ґуль, витратили багато грошей, але сьогодні вже знаємо короткий шлях до результату в екстремальному спорті. Незабаром ми почнемо ділитися досвідом і знаннями в новому проекті. В наших планах вразити фанів спортивними і технічними досягненнями, а ще захопити серця надзвичайним шоу, де кожен може на відчути неймовірну хвилю адреналіну.