Збірна України з сумо перший свій змагальний день на Всесвітніх іграх з єдиноборств завершила з п’ятьома медалями: двома срібними і трьома бронзовими. Для повного щастя поки не вистачає золота, але вже в сьогодні спортсмени налаштовані виправити це непорозуміння – попереду фінали у легкій вазі та в абсолютній категорії серед чоловіків і жінок.
У п’ятницю ж на дохьо піднімалися борці середньої та важкої ваги. В України було по 2 представники у кожній категорії і чітка мета у кожного – тільки медаль. У жінок вагою до 80-ти кілограмів безсумнівними фаворитками турніру називали наших Марин – Прищепу і Максименко. Однак уже в першій сутичці сталася якщо не сенсація, то несподіванка точно: чемпіонка І Всесвітніх ігор з єдиноборств у Пекіні, чемпіонка Всесвітніх ігор з неолімпійських видів спорту цього року Марина Прищепа поступилася суперниці з Монголії. Просить у тому, що трапилося, звинуватити тільки її саму:
«Припустилася прикрої помилки. Поки думала, яку боротьбу обрати проти суперниці, який стиль – чи-то зачеп, чи-то виштовхувати – уже й програла, – сказала Марина – Одночасно багато думок в голові було, і це завадило… Наприклад, якщо я виступаю проти «чистої» сумоїстки, краще використовувати прийоми дзюдо, якщо проти дзюдоїстки – тут уже краще заходять прийоми сумо, виштовхування і так далі… А з цією монголкою я ніколи не боролася, і хоч і був дуже добрий захват, перемогти не вийшло – бо задумалася. А в сумо думати не можна – все фактично на інстинктах має відбуватися».
Довелося йти до нагороди важким шляхом через нижню сітку. І тут Марина проявила свій чемпіонський характер – не опустила рук після невдачі на старті і не дала суперницям більше жодного шансу. Як результат – заслужена бронза.
«Звісно, це не те, на що я розраховувала, – зізналася Марина Прищепа, – але все одно – дуже рада. Я дуже люблю перемагати, але водночас умію радіти тому, що дістається.
Марина Максименко у цій же категорії ішла без поразок аж до самісінького фіналу. Нічого дивного як для фаворита… Якби не одна деталь – українка боролася з важкою травмою ноги.
«Зв’язки розірвані і вилітає постійно нога», – на підтвердження своїх слів показує Марина на тугу пов’язку на коліні.
На фінал проти росіянки Світлани Пантелеєвої сил уже забракло. У виснажливому тактичному протистоянні, що тривало надзвичайно довго як для блискавичного сумо, Марина все ж не встояла і першою торкнулася підлоги. У неї знову, як і в Колумбії, срібна медаль.
«Хотіла бути першою, була налаштована саме на перемогу, – каже Марина Максименко. – Але нічого – буду старатися взяти перше місце наступного разу. Суперниця у фіналі була дуже досвідчена і сильна (росіяни взагалі – наші головні конкуренти). Ми добре знаємо одна одну, хто як себе поводить, тому фінальна сутичка і вийшла настільки тривалою. Потрібно було не дати їй зробити її роботу, але водночас провести і власний прийом в атаці. Це дуже складно.. Треба допрацювати певні моменти у власній боротьбі – і все обов’язково буде добре».
У чоловіків вагою до 115 кг на п’єдестал піднявся найбільш досвідчений член збірної України, чемпіон світу та Європи Костянтин Єрмаков. Усе ішло за сценарієм Костянтина аж до півфіналу, де він не впорався з шаленим натиском японського суматорі. Втім, бронзу офіцер Чорноморського флоту вже не віддав, ефектно здолавши представника Росії Ереса Кара-Сала. Узяв своє, напевне, не за рахунок грубої фізичної сили, а завдяки кмітливості і тактичній грамотності.
«Після старту я росіянина, так би мовити, смикнув на себе – він піддався на маневр і доторкнувся долонею до підлоги, – розповів Костянтин, – а за правилами сумо, як Ви знаєте, торкатися підлоги будь-якою частиною тіла, окрім стопи, заборонено. Своєму результату я дуже радий. Для мене це другі Всесвітні ігри з єдиноборств, у Пекіні медаль мені не підкорилася. Знав, що тут будуть дуже сильні суперники, особливо з Росії та Японії, тому радий нагороді іще більше».
У турнірі важковаговиків Україна гаряче уболівала за своїх дівчат – Світлану Ярьомку та Іванну Березовську. Спортсменки ж у відповідь тішили публіку яскравими перемогами. Так, Світлана на змагальній дистанції перемогла, зокрема, і багаторазову чемпіонку світу росіянку Олесю Коваленко, яка на цих Іграх виступає не тільки в якості спортсменки, але й у якості посла сумо. От наша Ярьомка і відправила її раніше відпочивати і готуватися до участі у церемонії відкриття ІІ Всесвітніх ігор з єдиноборств.
Свого апогею напруга у залі досягла на півфінальній стадії, куди пробилися обидві українки. Світлана Ярьомка потрапила на ще одну «машину сумо» з Росії – легендарну Анну Жигалову. У 2010-му у Пекіні Свєта несподівано викинула Жигалову за коло, але цього разу повторити трюк не вдалося: дівчата навіть не боролися, а буквально билися (чому підтвердження – розсічення під лівим оком Ярьомки), і трохи кращою тут виявилася значно досвідченіша Жигалова.
Іванні Березовській протистояла японка Юка Уета. За габаритами вона менша, ніж Жигалова, але це не означало, що здасться без бою. Українка під час сутички спробувала кілька різних манер ведення боротьби, аж поки не розхитала суперницю, змусила її ступити за коло і пробилася до фіналу.
З Жигаловою, яка на 10 років старша і ще на більше досвідченіша, теж була вперта боротьба з приблизно рівними шансами на успіх, однак дотиснути суперницю Іванна не зуміла. Втім, і срібло Всесвітніх ігор з єдиноборств, де змагаються винятково найсильніші атлети планети, – величезний успіх.
Як не прикро, але українські хлопці-тяжі – Дмитро Слепченко і Олександр Вересюк (так само як і Євген Козлятін у середній вазі) – медальну ініціативу дівчат не підтримали, припинивши свій виступ на ранньому етапі. Шанс на реабілітацію – в абсолюті. Вперед, Україно!
{social}
{iarelatednews articleid=»1753,1751,1752″}