На ІІ Всесвітніх іграх з єдиноборств визначилися фіналісти турніру з таїландського боксу Муей-Тай. В одній другій на ринг вийшли шестеро українців, які перемогли своїх суперників у стартовому раунді і дружною компанією, без втрат, пройшли до четвірки найкращих.
Перший півфінальний млинець, як ми не вболівали, вийшов гливким. У ваговій категорії до 54 кілограмів 19-річний Олександр Прокуда нічого не зумів протиставити значно досвідченішому бійцю з Таїланду, 27-літньому Прічі Вонгса. Перевага боксера з батьківщині Муей-Тай почала вимальовуватися вже в першому раунді, а в другому таєць добив Прокуду: після двох нокдаунів (хоч Олександр одразу і підводився на ноги) рефері зупинив бій.
«Дуже складний був суперник, я навіть не очікував, – сказав Олександр Прокуда. – У цій категорії я з тайцем вперше зустрічався… Дуже важкий був бій. Можна сказати, недооцінив суперника. Якби налаштувався саме на такого суперника, то, думаю, можна було б переломити хід поєдинку, а так… Було завдання тримати його подалі, не підпускати, але не вдалося, не втримав. Він не тільки потужніший, але й значно досвідченіший. Взагалі в легкій вазі таїландські спортсмени – найкращі. Загалом виступом на Combat Games, бронзовою нагородою задоволений, але наступного разу хочу стояти тільки на першій сходинці п’єдесталу».
У вазі до 57 кілограмів знову україно-таїландське протистояння, яке знову завершилося не на
нашу користь. Ось тільки у бою Костянтина Тришина проти Сапманее Рутафана все було далеко не так однозначно. Більше того, після оголошення суддівського рішення зал вибухнув «улюлюканням» на адресу арбітра, крики «Фу!» і «Суддю на мило!» були найбільш цензурними. І це стосується не тільки українських уболівальників – весь зал бачив, що на перемогу заслуговував Костянтин. Він агресивно відпрацював усі три раунди, накидав супернику і колін, і ліктів, акцентовано і потужно влучав у голову руками і ногами. Але судді прийняли своє рішення, яке залишиться на їхній совісті. Нам залишається хіба що вилаятися та побажати Кості взяти у суперника переконливий реванш, бажано – нокаутом.
«Реакція залу, думаю, багато про що говорить. Значить, перевага була на моїй стороні, – відповідає на наше запитання засмучений Костянтин Тришин. – Тренери теж обурені. За очками, вважаю, я перебив. Не знаю, чому в підсумку так вийшло. Все, що треба було, про що домовлялися з наставниками, я виконав. Напевне, не на 100 відсотків. Було б на 100 – перемога, мабуть, була б безсумнівною. Значить, десь щось не допрацював, пропускав його на ближню дистанцію, у клінч, а в цьому тайці – майстри. Хоча і в цьому компоненті я не поступався. Не сказати, що я зовсім незадоволений бронзою, все ж вона мені не просто так дісталася, перший бій я виграв. Але розраховував на золото».
Після цього нарешті чорна смуга змінилася суцільною білою. Переможний почин поклав чемпіон І Всесвітніх ігор з єдиноборств у Пекіні Ігор Любченко, який пробився до фіналу у вазі до 63,5 кг. У напруженому двобої, де були дуже нервові для нас хвилини, одесит все ж виявився кращим за білоруса Дмитра Вараца, надзвичайно незручного для себе суперника. Після завершення третього раунду суддя підняв вгору руку українця.
«Була установка – йти вперед, битися, перемагати, – говорить задоволений Ігор Любченко. – З цим суперником раніше чотири рази зустрічався і всі чотири рази програвав. Але зараз, слава Богу, виграв. У фіналі, ясно, хочу виграти. Буди битися ще краще. Основного конкурента пройшов, з тайцем, думаю, буде трохи легше».
Паралельно на іншому рингу наша Анастасія Шармонова (до 60 кг) дала справжній майстер-клас Альфії Іштряковій з Росії. Настя влучала значно частіше і сильніше, в захисті працювала швидше і чіткіше, встигаючи ухилятися від більшості атак суперниці. У другому раунді росіянка мусила брати медичний тайм-аут – українка буквально розквасила їй носа. А вже після бою на Альфію було боляче дивитися – хитаючись, вона дійшла до роздягальні, куди згодом пішла бригада «швидкої». Настя заслужено прямує до фіналу, де на неї чекає надзвичайно складне випробування – багаторазова чемпіонка світу серед любителів та серед профі Валентина Шевченко, яка народилася в Росії, але в дитинстві разом з батьками
емігрувала до Перу.
«Суперниця дуже сильна, але нічого – будемо змагатися і чіплятися за кожен свій шанс, – не здається завчасно Анастасія Шармонова. – На мене і в першому бою проти білоруски ніхто не ставив, але я її переграла».
У вазі до 67 кілограмів на нашого Сергія Кулябу чекав черговий таєць – Супачай Пансуван. Побоювання, ніде правди діти, прокралися в душу, але Сергій швиденько їх розвіяв: виписав супернику і супу, і чаю, і болючих ударів в голову та печінку. Куляба не зупинявся ні на секунду, постійно тиснучи на суперника і викидаючи масу влучних ударів. Опонент, щоправда, теж проявив себе з найкращого боку, та все ж не встояв під натиском українця – ефектна перемога за нами!
«Фух! Дуже важко було. А зараз стільки емоцій, що не можу передати, – сяє від щастя
Сергій Куляба. – Раніше ніколи не перемагав тайця, це була моя мрія, і нарешті я це зробив. Не даремно готувався. Дякую усім моїм тренерам, що займалися мною. Зараз дуже втомлений, але задоволений. Хоча навіть і не знаю, за рахунок чого вдалося перемогти. Можливо, тому, що я тиснув постійно, змушуючи його працювати пасивно. Я йшов вперед, починав, а він більше відбивався. Про фінал поки не думаю, завтра буду налаштовуватися. Поки ж хочу відпочити, залікувати травми».
Не менш яскраво свій двобій провів фаворит категорії до 75 кілограмів Віталій Никифоров. Його суперник з Бразилії Тіаго Тейшейра зовні виглядав масивніше, та й тактику обрав відповідну – намагався увійти в клінч і кинути українця. Але Віталій грамотно тримав візаві на дистанції, проводячи красиві багато ударні комбінації. Кілька разів так влучив хай-кіком в голову, що бризки на весь зал розліталися. У підсумку – закономірна перемога і путівка до фіналу, який пройде вже в середу.
«Звичайно, налаштовувався на бій серйозно, це змагання надзвичайно високого рівня, – ледь відхекавшись говорить Віталій Никифоров. – Суперник виявився непростим, відчував, бачив мої дії. Та все ж вдалося його переграти, виконати установку на бій, принаймні частково. Потрібно було тримати його дистанції, адже бразилець нижчий. Та все одно йому часом вдавалося проходити в клінч, не завжди виходили його «подавляти». Та все ж здебільшого я все робив правильно. Вимотався, як, в принципі, і після кожного поєдинку – тут і удари дуже жорсткі, і інтенсивність дуже висока. У фіналі, зрозуміло, буду старатися перемогти – для цього сюди і приїхав».
Четверо українців – у фіналі турніру з таїландського боксу, ще двоє вже з бронзовими медалями. Підсумок вдалому дню підбив президент Спортивного комітету України Ілля Шевляк: «Як завжди, палко вболівали за наших сьогодні – трохи, за традицією, зірвав голос. Усі ми дуже щасливі і задоволені результатом. Є хороші шанси, сподіваюся, в середу ми станемо свідками українських перемог, і наші спортсмени здобудуть золото, яким в останні два дні ми обділені. Осад залишився після бою Костянтина Тришина, який у своєму поєдинку був кращим. І це визнаємо не тільки ми, але й представники інших делегацій. Хоча, звісно, ми не можемо давати оцінку суддям. Сподіваюся, у фіналах судді будуть справедливими. Будемо вболівати за наших!».
{social}
{iarelatednews articleid=»1760,1759,1758″}