На ІІ Всесвітніх іграх з єдиноборств завершилися змагання з сумо. У другий день були розіграні медалі у легкій та абсолютній вагових категоріях.
У турнірі найлегших спортсменок (вагою до 65 кг) ми вболівали за наших Аліну Бойкову і Світлану Тросюк (українські чоловіки у цій категорії не виступали). Звісно, більше медальних авансів видавали Аліні Бойковій, багаторазовій чемпіонці світу і Європи. Та й сама чернігівчанка налаштовувалася винятково на перемогу, і це буквально можна було прочитати у неї на обличчі, у її погляді – коли Аліна виходила на дохьо, очі так і світилися: «Усіх порву!». Справжня руда фурія! Перший поєдинок проти полячки Моніки Скиби тільки підтвердив ці враження: Бойкова швидко захопила суперницю за шию, смикнула на себе і вклала на підлогу.
Натомість у півфіналі проти японки Міку Яманаки все пішло геть не за нашим сценарієм: уже суперниця українки вдало захопила Аліну і винесла за дохьо. У підсумку японка стала чемпіонкою категорії, а срібло дістала росіянка Тетяна Ярошевич.
«Їхала сюди з максимальним завданням: не впасти самій, а суперницю кинути. Звісно, розраховувала на більше, – каже Аліна. – Але суперниці дуже сильні, все вирішувалося навіть не за секунди, а за мілісекунди. Це сумо, це спорт, тому статися може все, що завгодно. Пропустила її традиційно хороший старт – і все».
Довелося прориватися до медалі через нижню сітку. І там, у сутичці за бронзу, на нашу біду Бойкова зійшлася з подругою по команді Світланою Тросюк. У Свєти цього дня що не бій – то випробування на міць і психологічну витривалість. Усі сутички проходили у досить в’язкій боротьбі і потребували величезних енергозатрат. Часом видно було, як обличчя української дівчини кривиться від болю, але Світлана з честю все витримала і дійшла до медального поєдинку. Але на рівних поборотися із Бойковою не вийшло – Аліна розкрутила партнерку-суперницю і виштовхала за коло.
«Дуже важкою була перша сутичка проти Лусіани Монтгомері з Бразилії, вона дуже мене виснажила, – розповіла Світлана Тросюк. – Та й упевненості у власних силах десь, мабуть, не вистачило. Засмучена, але працюватиму далі. Треба брати реванш».
«На дохьо ми суперниці, але не друзі – на кону медаль, – без зайвих сентиментів говорить бронзова медалістка. – Звісно, я рада медалі, вона, між іншим дуже красива, представлені усі види спорту. І я так хотіла цю ляльку-талісман, Машу із Ведмедем, вони такі класні!».
В чоловічому абсолюті, який так полюбляють глядачі, адже тут можна побачити дивовижні протистояння «мухачів» проти гігантів, блискуче проявив себе Костянтин Єрмаков. Він виграв чотири сутички поспіль, в тому числі і у значно важчих суперників, але у півфіналі все ж мусив зійти з дистанції: зрушити з місця скелеподібних монгола Ганхуяга і новозеландця Тану Кості не вдалося. Переміг же тут улюбленець трибун росіянин Василь Маргієв.
Ближче до завершення на змагання завітав легендарний Федір Ємельяненко. «Встиг подивитися тільки дві сутички – дуже поспішаю. Пізніше поговоримо», – сказав Федір і відправився виконувати обов’язки посла самбо на Іграх.
В жіночій абсолютці одразу дві українки значилися серед фаворитів. Світлана Ярьомка й Іванна Березовська до певного моменту своїх суперниць просто не помічали, а подекуди взагалі – наче випускниці першоклашок, брали за руку і виводили за коло. Але волею жереба у чвертьфіналі дівчата зустрілися між собою. Ініціативу на старті заробила Ярьомка, Березовська спробувала була піти в контратаку, але вже було пізно – Світлана перемогла. Іванна перемістилася в нижню сітку, де продовжила декласувати суперниць і заслужено виборола бронзу.
На Ярьомку ж після впевненої перемоги у півфіналі очікувало принципове протистояння за золото з єдиною, мабуть, гідною суперницею, багаторазовою чемпіонкою Світу, Всесвітніх ігор, континенту і всього-всього, що є в любительському сумо, росіянкою Анною Жигаловою. І тут вирішальним став досвід: Свєта піддалася на хитрість суперниці, втратила опору, рівновагу, і вийшла за коло.
«Я на п’єдесталі, і це головне, – радіє Світлана Ярьомка – перше місце, друге чи третє – ти на п’єдесталі, ти вже призер. Звісно, хотілося стати чемпіоном. Але буду ще більше працювати – буде і чемпіонство. Можливо, вже на наступних Всесвітніх іграх. Вітати себе не буду – поздоровлятиму вже тоді, коли переможу нарешті Жигалову. Зробити це буде не просто, але немає нічого неможливого».
Українські суматорі завершили ІІ Всесвітні ігри з єдиноборств аж із вісьмома медалями, трьома срібними і п’ятьома бронзовими.
Виступ своїх підопічних, до яких ставиться, як до власних дітей, підсумував головний тренер команди, президент Федерації сумо України Сергій Вікторович Коробко: «У нас 8 медалей, хоча й жодного золота. Втім, ми були за крок до золота тричі. Але ці медалі – дуже високого ґатунку і вартості. Чесно кажучи, коли сюди їхав, думав, що їх взагалі штуки три буде, а у нас – одразу вісім! Радий, що медалі додому привезуть спортсмени з усіх куточків України, з різних регіонів. Шкода трохи Костянтина Єрмакова, у якого сьогодні 5-те місце. Він так класно боровся з такими серйозними суперниками, але йому зовсім трішечки не вистачило до нагороди. Усім спортсменам хочу сказати, що життя продовжується, треба боротися, змагатися – усе попереду!».
{social}
{iarelatednews articleid=»1755,1756,1754,1753″}