Фрі-файт: крок уперед

altРиба керується головою, а не тільки з неї гниє. Тому Міжнародна Федерація бойових мистецтв «Фрі-файт», що має своїм центром Україну, у рамках будь-яких змагань міжнародного рангу намагається проводити і семінари для тренерів та топ-менеджерів федерацій інших країн. Такий захід – Міжнародний семінар для тренерів з фрі-файту, а після нього чемпіонат світу серед дорослих та чемпіонатом Європи серед юніорів – відбувся наприкінці серпня у Португалії.
Поточний рік повинен був стати для фрі-файту історичним, адже цього року Міжнародна Федерація фрі-файту планувала вступити до лав організації СпортАккорд. Однак, життя вносить до планів свої корективи, і вступ відклався на наступний рік. Натомість семінар, що відбувся, таки став історичним, адже він презентував світові новий крок у розвитку змішаних єдиноборств. 52 учасника семінару, які представляли сім країн світу, очікували від викладачів з України чергової порції «секретної» техніки чи методів підготовки спортсменів, не менш «секретних». Проте, несподівано для всіх, мова пішла про те, як засобами техніки фрі-файту забезпечити максимальний розвиток людини, а значить – забезпечити умови для широкого впровадження фрі-файту як засобу фізичної культури, масового спорту. Справжнім одкровенням для всіх стала презентація Центру-Школи розвитку фрі-файту, будівництво якого завершено у Києві. Всі були одностайні – аналогів центру у світі вони не знають.
Від 1994-го року, коли в Україні почалися спроби створення аналогу американських «боїв без правил», майбутні спеціалісти нашої Федерації брали участь в тих спробах. Брали, однак не погоджувалися з самим принципом, закладеним в оті «бої без правил». Саме на противагу «боям» як напрямку правил, у яких дозволено все і за якими змагаються представники будь-яких єдиноборств, був створений та у 2001-му році презентований широким масам населення України фрі-файт. Тому що тільки звуження цієї широти до конкретних правил конкретного виду спорту, за якими змагаються абсолютно визначені спортсмени – члени Федерації – дає можливість піднімати їх рівень до спорту вищих досягнень, розмовляти про вищу спортивну майстерність, справжніх чемпіонів світу та гордо носити чесно заслужене звання Майстер спорту.
Тоді – на початку 2000-х – такий підхід зустрів нерозуміння у світі. Однак, на сьогодні шлях фрі-файту намагаються повторити все нові і нові федерації, навіть у правилах старих і надзвичайно потужних міжнародних федерацій штучно створюються напрямки і версії правил, які досі не мали до них ніякого відношення, та мають всі ознаки правил фрі-файту, що лише підкреслює нашу правоту.
Як у 2000-му році, загіпнотизовані псевдоуспіхом американських «боїв без правил» закордонні партнери розвитку фрі-файту дуже неохоче (м’яко кажучи) зустріли пропозицію звузити широту правил та кількості учасників змагань для підвищення рівня їх підготовки, так і зараз, загіпнотизовані баченням фрі-файту як винятково спортивного напрямку для проведення потужних професійних шоу-турнірів, дуже неохоче сприймають думку про необхідність переформатування фрі-файту. Втім, як і будь-який спорт, без дитячо-юнацької складової, без резервного спорту, без широкої популяризації фрі-файту для збільшення масовості в залах і наступної можливості відбору перспективних спортсменів, подальший розвиток та підняття рівня спортсменів неможливі. Вже у вересні, коли піднявся гучний скандал щодо участі у Великій Британії дітей у професійному турнірі у так званій «клітці» і з’явилася чергова загроза їх заборони – принаймні для участі дітей – наші представники у світі мали можливість переконатися у справедливості нового підходу, наступного кроку розвитку фрі-файту.
Але спершу вони переконалися у нашій правоті буквально наступного дня після закінчення семінару. Адже Збірна України вперше за шість спроб від 2004-го року, від першого чемпіонату світу з фрі-файту, спромоглася здобути перше командне місце на чемпіонаті світу серед дорослих з результатом: 3 золоті (Однорог Євген, Шемаров Володимир та Слюсарчук Ігор), 4 срібні (Педина Артем, Таньшин Артем, Сапа Тарас, Бурля Микола) та 2 бронзові (Піхуник Тарас, Загубинога Іван) нагороди серед 27-ми країн; а також перше командне місце чемпіонату Європи серед юніорів з результатом: 2 золоті (Таньшин Артем та Куліш Павло), 1 срібна (Амаефуле Крістіан), 2 бронзові (Мертвяченко Богдан, Глух Павло) нагороди серед 11-ти країн світу.
Надзвичайно драматичним був фінальний бій у ваговій категорії до 63 кг серед юніорів між Павлом Кулішем (Україна) та Ошкаром Наве (Португалія). Останній – особистий учень Головного судді змагань. І він після основного часу оголосив Ошкара переможцем, хоча за боковими записками була нічия. Однак, протест команди України був задоволений і створив унікальний прецедент – була замінена суддівська бригада і проведений додатковий раунд, в якому роздільним рішенням суддів був визначений переможцем Павло Куліш. Тут вже Головному судді не було іншого вибору – він змушений був оголосити переможця. Схожий прецедент повторився і на нещодавньому чемпіонаті світу з боксу.
Тож будемо сподіватися, що і надалі наші спортсмени зможуть не тільки здобувати перемоги на спортивних майданчиках, демонструючи високий рівень української тренерської школи, але й наші команди будуть відстоювати свої права за лаштунками спортивних майданчиків, демонструючи світові свою організаційну єдність та високий авторитет.
Сергій Антропов, виконавчий директор Всеукраїнської федерації фрі-файту та контактних єдиноборств
{social}
{iarelatednews articleid=»577,313,250″}

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *