У Франції відгриміли баталії центральної події року у мотокросі – пройшов світовий «Мотокрос націй», на якому вже вкотре перемогли американські гонщики. Українська команда з точки зору результату виступила дещо слабше, ніж роком раніше на американському континенті. Представляли нашу країну на треку у Сан Жен де Анжелі бронзовий призер чемпіонату Європи цього року у класі Open Микола Пащинський, Андрій Буренко і Роман Морозов.
Українська команда не зуміла подолати кваліфікацію і пробитися до основних заїздів. У класі МХ2 Андрій Буренко фінішував 27-м, у класі МХ1 Роман Морозов зійшов після 4-го кола (відзначимо, що для обох гонщиків нинішній сезон вийшов «змазаним» через травми). Микола Пащинський у класі OPEN задовольнився 24-м місцем, але після прибуття його мотоцикл перевірили на гучність звуку глушителя. Вона виявилася на два децибела вищою, ніж дозволено регламентом, за що пілотові впаяли хвилинний штраф, що відкинуло його на 29-те місце.
Проте, є й позитивні моменти в нинішньому виїзді нашої команди на найбільший світовий форум. Схоже, в команді намічається зміна поколінь.
Багаторазовий чемпіон України Олександр Пащинський цього разу відправився з командою в новій для себе якості менеджера збірної і отримав можливість спостерігати зі сторони за виступом недавніх партнерів по головній команді країни Романа Морозова і двоюрідного брата Миколи Пащинський. Місце Олександра у складі українського колективу посів молодий пілот Андрій Буренко, який у минулому році в США виступив в ролі запасного гонщика і глядача, а цього разу повноцінно дебютував. Саме з питання про виступ нашого дебютанта і почали інтерв’ю з Олександром Пащинським журналісти порталу motosport.ua.
— Олександрt, хотілося б почути твою оцінку виступу наших хлопців у Франції. І почати хотілося б із дебютанта Андрія Буренка…
— Для Андрія виступ на чемпіонаті світу є колосальним досвідом. Він вперше їхав на такому серйозному рівні, що зазвичай морально тисне на молодих спортсменів. Але особисто я задоволений його виступом. Вважаю, що він взяв максимум можливого, не загубився в такій представницькій компанії. Він проїхав у свою силу, не пропадав, боровся. І хоча ми зараз говоримо про команду, я б найбільше відзначив саме виступ Андрія, якщо не озиратися на підсумковий результат. Саме такі змагання повиннні давати поштовх у кар’єрі.
— А Роман Морозов?
— Рома виступав у класі МХ1, і мені здалося, що ці змагання у нього взагалі не пішли. У нього не склалися ні тренування, ні кваліфікація, в якій при падінні він пробив радіатор і був вимушений зійти. І у Фіналі «В» також ми не побачили звичного Романа Морозова. Зазвичай на такого роду змаганнях Рома був дуже впевнений у собі, але цього разу не склалося. Це була наша, хороша українська їзда, але не більше. Імовірно, позначилося, що він мало виїжджав у цьому році на міжнародні змагання.
— У цій ситуації основні надії цілком логічно покладалися на Миколу Пащинського, у якого за плечима в цьому сезоні сім етапів чемпіонату Європи, два світових етапи МХ3 і етап німецького ADAC MX Masters?
— Від Колі дійсно очікувалося, що він проїде краще за всіх. Не можна сказати, що він показав поганий результат. Він непогано їхав за швидкістю, з наших пілотів – найшвидше. Не скажу також, щоб були якісь проблеми зі стартами, але основні проблеми виникали на перших двох-трьох колах. Його початкова швидкість в гонках була не дуже високою, і з цієї причини він втрачав свої позиції. Пізніше, коли в ході гонки перед ним відкривався простір, він набирав обертів, але було вже пізно.
— Що за історія трапилася з вимірами звуку глушителя Миколи Пащинського, невже вас не перевіряли на звук на техкомісії ще до перегонів?
— Ми, безумовно, проходили техкомісію до гонок, і вже тоді у нас могли виникнути проблеми. На чемпіонаті світу звук перевіряється при повному відкритті газу, і наша команда вписалася в норму, що називається, впритул. На «Крос націй» ми приїхали зі звичайними моторами і новими глушниками. Після кваліфікації класу Open глушник Колі перевищив ліміт, і він отримав хвилинний штраф, що коштувало йому зміщення з 24-го місця на 29-те.
— Після невдач у кваліфікації залишався варіант пробитися в основні заїзди через Фінал «В». Чи вірили у складі команди, що диво може статися?
— Як кажуть, надія помирає останньою, але, скажу чесно, що ілюзій у нас не було. Відсотків на 99 розуміли, що виграти заїзд останньої надії нам не вдасться. Так вийшло, що у Фіналі «В» опинилися такі сильні збірні як Ірландія, Бразилія, Словенія, Швеція, які мають більш високий рівень, ніж наша команда.
— Якісь підсумки штаб збірної вже підводив за результатами «Кроса націй»? Чи обговорювався виступ зі спортсменами?
— У даному випадку кожен спортсмен зробить для себе висновки самостійно. Хлопці отримали відмінну можливість перевірити, чого їм не вистачає для того, аби на рівних конкурувати з найсильнішими спортсменами світу. До того ж, навряд чи ми були готові до такої складної траси, з дуже глибокими коліями і камінням. Можу тільки повторити слова керівництва збірної, які звучали раніше неодноразово, що для повноцінної конкуренції на «Кросі націй» потрібно, щоб провідні гонщики упродовж року виступали на етапах чемпіонатів світу.
— Ти з’їздив під завісу сезону на два світових форуми – з юніорами до Італії і з дорослими до Франції. Позиція менеджера збірної – це епізодична роль, або є плани продовжувати працювати на цій ниві?
— Цього року я опинився у цій ролі, тому що головний тренер збірної в силу обставин не міг бути разом з командою. У нас є перспективна молодь, і в мене є стійке бажання почати працювати у цьому напрямку, щоб допомогти хлопцям вийти на високий рівень. А як конкретно будуть розвиватися події, вирішувати не мені, а Федерації мотоспорту України.
інформація — портал motosport.ua, фото — motocrossactionmag.com
{social}
{iarelatednews articleid=»761,755,736,723,698,674,654,601″}