Сергій Пащинський про збірну України з мотокросу та її перспективи

Не часто головному тренеру збірної України з мотокросу доводиться бачити всіх кандидатів до головної команди країни в одному місці, та ще й надається можливість оцінити рівень їх готовності в рамках представницького міжнародного змагання. Журналісти порталу motosport.ua поставили кілька запитань наставнику національної команди Сергію Пащинському, щоб прояснити ситуацію зі збірниками і нашими перспективами у головних змаганнях року – світовому і європейському кросах націй.

Але спершу – про перебіг 4-го етапу чемпіонату Європи у Києві (Пирогове). Специфіка європейської першості з мотокросу така, що боротьбу за призи в ньому ведуть пілоти, які, крім уміння здорово носитися по ґрунтовому треку, повинні мати достатньо коштів, щоб опинитися на кожному з етапів. У нинішній першості таких не так вже й багато, не більше десяти. На жаль, травми завадили цілій низці українських пілотів повноцінно набирати очки в нинішній європейській кампанії. Олександр Пащинський травмувався ще на першому етапі і до київського раунду з нульовим багажем очок підходив не в оптимальній формі. Роман Морозов, непогано від’їздивши три стартові етапи, мав усі шанси на домашньому треку повернути собі місце в трійці найсильніших, але прикра травма коліна, отримана на першій тренувальній сесії, перекреслила його сподівання.

Відтак, основні надії уболівальників і фахівців були пов’язані з Миколою Пащинським, який цього сезону лідирує в українському чемпіонаті і досить впевнено виступив на попередньому європейському раунді в Словенії, де посів третє місце. Забігаючи наперед, відверто скажемо, що Микола не розчарував і довів перш за все самому собі, що по праву є претендентом на призове місце в чемпіонаті Європи 2011 року.

Старт першого заїзду київського етапу виявився досить несподіваним. Олександр Пащинський показав, що, можливо, поки він і не готовий витримувати високий темп упродовж цілого заїзду, але швидкість у нього нікуди не поділася. Він очолив пелотон і повіз за собою двох лідерів чемпіонату, чеха Петра Бартоша і білоруса Євгена Тилецького. Причому Бартош почав атакувати Олександра настільки люто, що прогнози фахівців щодо бажання чеха «побити» на цьому етапі Тилецького повністю виправдалися.

За трійкою лідерів щільною групою ішла низка не менш сильних пілотів у складі латиша Апфельбаумса, словенця Сіпека, литовця Мацукса. Замикав топ-7 наш Микола Пащинський, для якого старт першого заїзду можна вважати єдиним невдалим епізодом за весь гоночний уїк-енд.

Далі ситуація у братів Пащинських розвивалася з точністю до навпаки. Олександр, не готовий на 100% витримувати високий темп, став втрачати позицію за позицією, а Микола навпаки – відвойовував місця, наближаючись до лідерів заїзду, Бартоша і Тилецького.

Боротьби за перше місце не вийшло – після того як Бартош пройшов Олександра Пащинського, він іще розвинув іще більший темп і від’їхав на безпечну відстань від білоруса. У свою чергу Микола Пащинський добрався до третьої позиції в гонці, але дістати Тилецького вже було не реально. 7-е і 8-е місця дісталися українцям, Олександру Пащинському та Андрію Кричфалуший. Відсутність оптимальних кондицій на поточний момент завадила обом боротися за більш високі місця. Як, власне, і Андрію Буренку (14-е місце), який набирає форму після перелому ноги, і в цьому заїзді в основному відбивав атаки Дмитра Асманова (15-е місце).

У другого заїзду за збігом обставин було два старти. Перед самим падінням стартової машинки судді угледіли людей на трасі і підняли червоний прапор, але основна маса пілотів не звернула увагу на дії арбітра і пішла на перше коло. Після того, як гонщиків, що проїхали одне коло, завернули на стартове поле, відбувся рестарт.

Микола Пащинський виніс урок з невдалого старту першого заїзду, і цього разу дуже чітко увійшов у стартовий поворот першим. Другим був Тилецький, третім Бартош. Українець з першого ж кола почав нарощувати свою перевагу і відриватися від другого пілота. У цей час за його спиною розлючений Бартош легко проїхав Тилецького і кинувся навздогін. Віддамо належне Миколі, який у важких умовах за 30-градусної спеки так і не підпустив чеха, і привіз йому на фініші 12 секунд. А ось Євгена Тилецького спека остаточно «прибила» і під кінець заїзду він не зміг утримати третє місце, поступившись ним литовцеві Мацуксу. 

Завдяки другому підсумковому місцю на домашньому етапі, Микола Пащинський стрибнув у загальному заліку з сьомої сходинки на четверту і тепер усього 7 очок відділяють його від третього рядка, який займає Ненад Сіпек. Якщо врахувати, що наш гонщик на двох останніх етапах був помітно швидшим за словенця, є всі підстави розраховувати на призове місце за підсумками чемпіонату.

— Без сумніву, найгірший.

— Ні, у Пирогово я відстежував виступ молодих спортсменів, які їхали в 4-му раунді чемпіонату Європи. На даний момент все дуже сумно. У нас були великі надії щодо Андрія Буренка, але травма серйозно вибила спортсмена з накатаної колії. Зараз він не їде, а крадеться. Дай Боже, щоб наслідки травми скоріше минули, щоб він набрав форму. А головне, щоб пройшла психологічна травма.

— Я багато років у спорті і багато чого бачив. Діма хлопець тямущий, у нього є відмінні завдатки, питання тільки в тому, куди його поведуть тренери. Було багато розмов про його перспективи, і я буду тільки радий, якщо все, що було сказано, збудеться. Але у цьому сезоні я поки не бачу чогось особливого. Головне, щоб у нього не було зоряної хвороби. А до Європи він поки не готовий. Траса у Пироговому йому дуже добре знайома, а на новій для себе трасі він таку їзду навряд чи продемонструє. Але, повторюся, хлопець він тямщий, а це головне.

— Микола здорово провів заїзд, і в мене було до нього тільки одне прохання – щоб не було зривів у кінці. Саша не «викидав» у поворотах упродовж першої гонки свою ліву травмовану ногу, тому я говорив, щоб він їхав правильно. Приблизно така ж травма коліна зараз і у Морозова – ніби нічого серйозного, але при цьому має місце больовий синдром, який заважає спортсменам реалізувати свій потенціал.

— Ми плануємо їхати на обидва головні змагання року в будь-якому випадку. Цього року у нас ставка на молодь. Я маю на увазі Колю Пащинського, Ростислава Войцицького, Андрія Буренка, Дмитра Асманова, Валерія Доценка. Може, вони не покажуть якогось серйозного рівня зараз, але це дасть поштовх на майбутнє. Конкретно в цьому році ми працюємо не на результат, а на перспективу. На результат ми працювали у 2009 році в Чернівцях. Зараз є негативна тенденція з травмами у провідних спортсменів, але найнеприємніше при підготовці до Кросу націй, це коли травми отримують за тиждень до змагань. Ось тоді – це шок. Попри травми ні Рома Морозов, ні Саша Пащинський не втратили своїх швидкісних якостей, Коля Пащинський зараз у хорошій формі і для нього головне у цьому сезоні – пройти його без травм. Ростислав Войцицький набирається досвіду в чемпіонаті Європи. І правильно робить, тому що українські результати йому не допоможуть у подальшій кар’єрі.

— На світ поїхали би два Пащинських та Войцицький. Хоча у вересні, за фактом, я дуже хочу сподіватися на Андрія Буренка, на те, що він набере форму. На Європу склад був би наступний: Асманов, Войцицький і Коля Пащинський.

— Чернівці – у будь-якому випадку лебедина пісня українського мотокросу. Щоб її ще раз заспівати, потрібно знову провести крос націй в Україні. Зміна поколінь для нас зараз не критична. Раніше у нас була четвірка сильних спортсменів: Морозов, Оніпченко і два Пащинських. І більше нікого. Зараз все набагато цікавіше, головне, щоб обходилося без травм у Войцицького, Тарасова, Буренка. Андрій Буренко – спортсмен, який вже влився в основний склад збірної і їхав минулого року на певному рівні. Так, йому не вистачало досвіду, а зараз у нього сталася травма, але все залежить від того, як він зуміє вийти з цієї травми. Головне – уникати травм, чим менше їх у житті спортсмена, тим далі можна зайти кар’єрними сходами. На світі нам нічого не світить, тому що нам потрібні пілоти, які регулярно виступають у МХ1 і МХ2, і ось саме наша молодь може цього домогтися. У Романа Морозова і Саші Пащинського вже інші пріоритети, вони твердо стоять на ногах.

— Оптимістами були, є і будемо. Те, що ми цього року веземо збірну на міжнародні форуми – уже підтвердження нашого оптимізму. Не буде бойового складу – будемо готуватися до того, щоб показати результат через 2-3 роки. Потенціал є, важливо, щоб він розвивався у правильному руслі.

{social}