Шо воно таке? (випуск другий)

sepak_blog

Отож, шановні спортсмени\ки та любителі спорту, продовжуємо наш екскурс незнайомими вітчизняній широкій громадськості видами спорту.

Сьогодні ми трохи повідаємо Вам про чудовий вид спорту родом з південно-східної Азії, який має екзотично-загадкову (ясне діло, «хохмачну» в наших землях) назву – сепак такро. Як стверджують всякого роду джерела і джерельця в мережі, гра ця налічує на своїх могутніх раменах уже цілу «тищу» років і зародилася в сільській азіатській місцевості як розвага, якою можна було зайнятись в перервах між сапанням-підгортанням рису та збиранням пенджабського жука з його молодих стеблин. 

А грали вони в сепак такро таким чином: всі, кому не лінь з ланки, ставали в коло, брали м’яча сплетеного народним умільцем з місцевого бур’яну під назвою ротанг (до слова, крім м’ячів із нього часто робили палиці для тілесних покарань… шо ж ви хтіли — Азія) і за допомогою ніг та голови пуляли його один одному так щоб він не впав на землю, аж поки не закінчувалась надана жадібним та деспотичним роботодавцем куценька перерва. А хто в перервах не грався вдень, той грав при світлі місяця та смолоскипів увечері, на галявинах біля хатинок. І така ловка виявилася ця забава, що грати в неї почали всі і всюди, і перетворилася вона через віки у цілий вид спорту з регламентованими правилами, і входить з 1967 року в програму Азіатських ігор. 

Грають у неї на початку ХХІ століття отако: дві команди по три людини, на майданчику 13,4х5,18 м перекидають один одному за допомогою голови або ніг уже згаданий нами спеціальний м’яч (правда, зроблений з пластику, а не з ротангу) і рахунок ведуть за волейбольними правилами. Одним словом, краще, ніж 278 слів про сепак такро розкаже відео з ютуба.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *