Шо воно таке? (випуск шостий)

bandy_we

Щонайдобрішого Вам вечора, шановні спортолюби!

Сьогодні ми продовжуємо цикл наших передач про світ спорту і біляспорту заміткою про древню забаву, яку в різні часи називали по різному, а от зараз нарешті всі заспокоїлись і називають її бенді. А хто ще не дуже заспокоївся – російський хокей, а кому взагалі все одно – хокей з м’ячем, а кому все одно, але він знаний капітан і «про що бачу, про те і співаю» – хокей з м’ячем на льоду.  

Так от, легенди разом з літописами, газетними замітками, журнальними статтями та різними гіперактивними штуками стверджують, що ключками по м’ячах полюбляли бити ще до початку часів, а коли часи все ж почалися, то у Аккаді і Вавилоні (знатні, кажуть були дербі), а там це все бачили різні мандрівники та інші і несли це знання на свої землі. Грали де тільки могли – на піску, на гірському камінні, на землі, на глині, на болотах і у лісах, і, само собою, на замерзлих річках та озерах. Грали  собі, грали, розважалися, і не знали, що це вид спорту такий. А от хитромудрі та винахідливі британці – знали. Правда не одразу, а десь з кінця ХІХ ст., — у 1891 році Британською національною асоціацією бенді було затверджено офіційні правила цього виду спорту. Їхньому прикладу почали слідувати і решта країн, де широка громадськість полюбляла поганяти на ковзанах за м’ячиком (ну да, забули сказати, що до тих пір бенді вже гуляли тільки на льоду). І понастворювали вони кожен собі правил, і грали за тими правилами між собою всередині відведених їм адміністративних територій, а один з одним пограти не могли – правила ж в кожного свої.

І от в 1957 році розсудливі шведи запросили до себе представників усіх федерацій і сказали: «Оце – міжнародна наша федерація. Оце – уніфіковані правила. Давайте ми всі їх приймемо шляхом прозорої процедури поіменного голосування, і будемо робити чемпіонати світу та інші змагання міжнародного характеру та спрямування». А всі їх послухали і зробили.

І тепер – порядок. Бенді – гра, в якій дві команди по 11 чоловік у кожній, пересувають за допомогою ковзанів на відкритому майданчику (100х50 метрів) і ключками наносять удари по невеличкому м’ячику, для того, щоб забити його у ворота суперника. Воротарі ключок не мають, все, що летить у ворота ловлять руками. Грають два тайми по 45 хв. (якщо суддя вирішує, що на вулиці дуууже холодно – 3 по 30), за потреби – ще 2 по 15 хв. До золотого голу.. Також тут є біла та синя картки (вилучення на 5 і 10 хв.), офсайди, кутові, штрафні та вільні удари (точно як у футболі).

Бережіть себе.

Далі буде.  

{social}

{iarelatednews articleid=»1259,1177,1158″}

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *