У російській Тюмені пройшов чемпіонат Європи з бодібілдингу, фітнесу та бодіфітнесу серед жінок і фітнесу серед чоловіків за версією IFBB. У чемпіонаті взяли участь спортсменки і спортсмени більш як з 20 країн.Наша команда виграла три європейські медалі — два золота і бронзу! Одразу дві медалі у скарбничку збірної України поклали представниці бодіфітнесу. Аліса Сулаєва стала володаркою нагороди найвищого гатунку в категорії до 168 см. А в категорії понад 168 см бронзову медаль виборола Оксана Плескач.
Абсолютними чемпіонками Європи стали Наталія Назаренко-Ківікас з Естонії у категорії фітнес, Нікола Вейтерова зі Словенії у категорії бікіні і Юлія Ушакова з Росії у категорії бодіфітнес.
Другу золоту медаль для України здобув досвідчений і надійний Іван Настенко, ставши чемпіоном Європи-2011 в чоловічому фітнесі. Спортсмен, який паралельно з фітнесом виступає на змаганнях із джиу-джитсу, є бронзовим призером І Всесвітніх ігор з єдиноборств, після повернення з чемпіонату розповів про свій успіх в інтерв’ю нашому сайту.
— Іване, вітаємо тебе з перемогою! Розкажи, як проходила підготовка до змагань…
— Підготовка розпочалася за півроку до чемпіонату. Після чемпіонату світу з джиу-джитсу у перших числах грудня я трішечки відпочив і одразу почав готуватися. Ми розраховували, що близько чотирьох місяців піде на набір сили, маси, а потім два місяці – на процеси «сушки», підготовки тіла, входження у категорію. У перші чотири місяці проблем не виникло – усе, що запланували, ми виконали, усі показники, які собі намітили – до них і прийшли. Усе пройшло – комар носа не підточить.
Потім почало з’являтися хвилювання. Минулого року при підготовці до ЧЄ у Сербії я набрав приблизно 87 кілограмів, а тут, уперше, я набрав 90, чи навіть 90,500. Відтак і хвилювався – а чи встигну я підготуватися, підвести себе під ідеал, під стандарт. І тренер теж трішки нагнітав, мовляв, чемпіонат проходить у Росії, росіяни виставляють трьох спортсменів, котрі є «топами» у чоловічому фітнесі, відтак і конкуренція буде дуже серйозна.
Хоча сам процес сушки пройшов добре. Усе було добре сплановано, і не відхиляючись від графіка, ми усе виконали, зниження кількості вуглеводів, збільшення кількості білка, вага почала танути… Ще й мені пощастило, що під час першого місяця цього процесу було два старти – Кубок Києва, фестиваль «Фітнес бомба», де я виступив і посів перше місце, непогано так «відстрибав». Хоч, звісно,
говорили жаргоном бодібілдерів – ти, мовляв, «жирний» іще, не готовий поки, треба краще готуватися… Ну, я і давай – іще сильніше готуватися. Потім, приблизно за тиждень, був у нас чемпіонат України – я там знову ж таки виступив і став першим. Та все-одно тренер хвилювався, що не зовсім іще ноги готові, можемо не встигнути… Але він був у мені впевнений, адже я ніколи його не підводив і завжди усе встигав. І вже наприкінці підготовки я зрозумів, що усе добре – підготував якісне тіло для позування. А довільна програма у мене була вже готова, тож особливо я за неї не переймався – вона досить гарна для змагань найвищого рівня, адже на чемпіонаті світу у Мексиці торік її оцінили на друге місце.
— Що, окрім перемоги, згадується із самого чемпіонату?
— Чемпіонат пройшов насичено – у важкому сенсі цього слова. Важкий переліт із восьмигодинним трансфером у Москві. Тим паче, це вже останні дні перед чемпіонатом, коли спортсмен сидить на зневодненні, без вуглеводів, одним лише білком «вантажишся»… Приїхали туди – потрапили, можна сказати, в іншу екосистему, все ж таки змагання проходили у центральній частині Сибіру. Тож я після заселення практично з номеру не виходив, тому що спав, «дико» спав. Уже після зважування почав потихеньку «вантажити» себе вуглеводами… Коротше кажучи, відпочив на змаганнях – скажи, ніхто і не повірить.
— Як тебе привітали після повернення? Чи держава звернула увагу на успіх?
— Держава, міністерство – поки ніяк, ми в очікуванні. Федерація поздоровила, висловила подяку. Та для мене найкраща подяка – від тих людей, які у тебе завжди вірили, підтримували навіть коли тебе самого починало охоплювати хвилювання, говорили, що «усе буде нормально»… Ну, і родина твоя мучиться разом з тобою, і коли все закінчується – їм потрібно дякувати! За те, що усе витримали, дружина, дитина, з розумінням до усього ставилися.
— Які найближчі змагальні плани?
— Я щойно, позавчора уночі, повернувся з чемпіонату Європи із джиу-джитсу, куди їздив у якості судді і тренера двох спортсменів (один дійшов до півфіналу). Зараз – трохи відпочинку, а за ним – підготовка до осіннього спортивного сезону. Чекають на мене два чемпіонати світу. Хочу, поки перебуваю у хороших кондиціях, у гарній формі і доброму гуморі, спробувати досягти високого результату на чемпіонаті світу з фітнесу у Сербії. А потім, буквально за місяць, хочу поїхати на чемпіонат світу з джиу-джитсу – побитися, «порубатися» там, тим паче, проходитиме він у Колумбії, країні, яка мене інтригує.
— Дякуємо і бажаємо перемог на усіх стартах!
{social}
{iarelatednews articleid=»565,527,341,322,252″}