«Краще померти, ніж програти», – з такими словами вийшов після фінального поєдинку у вазі до 64 кг надзвичайно засмучений і розчарований Олександр Гречиха. Українець поступився напрочуд міцному і тактично грамотному бразильцю Жоедісону Тейшейрі. Той за три раунди завдав відчутно більше влучних ударів, постійно випереджаючи нашого боксера. Секунданти закликали Олександра працювати самому, але суперник просто не дав Гречисі контр-шансів.
«Якось швидко втомився, не вистачило витривалості, – сказав Олександр Гречиха після бою. – Суперника свого не знав, раніше не бачив. Він виявився дуже хорошим бійцем. Треба тренуватися і, думаю, все буде: обов’язково візьму реванш. Срібло, слізно, непогана нагорода, але поразка є поразка: немає різниці, програв ти у першому раунді чи у фіналі – з першим місцем нічого не порівняти».
Владислав Войталюк у вазі до 75 кг у вирішальному двобої боксував проти місцевого улюбленця, бійця із Санкт-Петербурга Петра Хамукова. Зрозуміло, що несамовита підтримка трибун була Петру забезпечена. Але Влад не знітився, активно почав, тримав нижчого суперника на дистанції і переконливо виграв перший раунд. У другому, здавалося, все також під контролем українця. Але останні 30 секунд залишились за росіянином (хоча і більшість його ударів до цілі не дійшли, хіба розсікаючи повітря). Третій раунд – рівна боротьба. «Хто виграв?» – притихли глядачі. Рефері підняв руку Хамукова. Як пояснив тренер збірної України Євген Зикін, більшу частину бою домінував Владислав, але судді часто запам’ятовують кінцівку – потрібно було класти росіянина на підлогу.
«Я вважаю, бій мені не вдався, – розчаровано хитає головою Владислав Войталюк. – Трохи відійшов від своєї тактики, поліз у непотрібні розміни, почав зближуватися. У першому раунді все виходило, але потім десь не вистачило функціоналки. Відчував, що трохи переграє мене суперник, я не встигав. Значить, ще не готовий. Після бою я розумів, що рішення суддів буде таким. Боксували в Росії, з хлопцем із Санкт-Петербургу – фактор домашній стін завжди допомагає. Загалом же результатом, в принципі, задоволений. На змаганнях такого рівня серед дорослих я ще не виступав».
Ще одне розчарування боксерського вечора – поєдинок за золото у вазі до 91 кг, де зійшлися наш Арсеній Азізов і росіянин, знову ж таки пітерець, Павло Никитаєв. Розчарував не український боксер, а суддівське рішення. Арсеній був кращим з першої і до останньої секунди бою, пробивав у корпус, потужно влучав у голову. Навіть російськи уболівальники на трибунах не вірили, що перемогу віддадуть їхньому земляку. Аж ні – знову золото пішло росіянину. На церемонію нагородження той виходив з жахливою гулею-гематомою на лобі. Арсеній же залишив ринг з чистеньким обличчям, але справжньою бурею розчарування у душі.
«Ну, усі все бачили, – говорить Арсеній Азізов. – Переконаний, що я був у цьому двобої кращим. Не скажу, що була велика перевага, але кращим був – це точно.Особливо у третьому раунді, коли вдало тримав опонента на дистанції, не давав зближуватися, клінчувати. Можливо, другий трохи провалив, але… Ну, мабуть суддівство суб’єктивне, не знаю, що іще тут сказати. Та нічого, все, що не робиться, робиться на краще – будемо рости, тренуватися і перемагати».
Боксерський турнір завершено. У скарбничці збірної України три срібла та бронза Ніли Липської. Підсумок виступу наших хлопців та дівчини підбив Євген Зикін: «Звісно, ми розраховували на золото. Не побоюся навіть сказати, що розраховували на три золота. Але удача сьогодні була не на нашому боці. І не тільки удача… Ну, якщо руку піднімають супернику, значить бій не виграно. І говорити про погане суддівство чи щось подібне – не аргумент. Є, над чим працювати, ми бачимо свої помилки. Попереду ще багато цікавих змагань, де будемо старатися якнайкраще себе проявити. І надалі я би радив нашим спортсменам бути трішки більш аргументованими в ринзі, щоб не виникало жодних питань».
{social}
{iarelatednews articleid=»1762″}