«Поєднані вдячністю – з подякою в серці…». З таким лейтмотивом пройшов 5-й турнір з кендо на кубок посла Японії в Україні.На церемонії відкриття турніру пан посол Сакато Тоїчі у своїй промові сердечно подякував українському народу за підтримку і співчуття жертвам землетрусу в Сіндані.
З цієї причини Федерація кендо, іайдо та дзьодо України ще задовго до дня турніру прийняла рішення не проводити змагання в масовому та святковому форматі, віддавши перевагу стриманому й мінімалістичному.
Напередодні турніру традиційно було проведений семінар, який повністю був присвячений основам пересування у кендо. Тут, незалежно від рівня учасників, ще раз хотілося акцентувати увагу на правильності балансу тіла, вмінню тримати центр при різних способах переміщень в кендо.
У другий день була проведена атестація до 1 кю. Атестація не є самоціллю, але вона важлива, щоб зрозуміти, над чим необхідно продовжувати працювати і ще раз позначити свої слабкі і сильні сторони.
Турнір пройшов у командному та індивідуальному заліку. Усі поєдинки відрізнялися наполегливою і безкомпромісною боротьбою. Було видно, що кожен учасник прагнув показати все найкраще, чому навчився, перед очима важливих і шанованих глядачів: посла Японії в Україні, культурного аташе, представників ЗМІ, суддів, у складі яких були наші дорогі гості – поліцейські з Японії (вони близько двох тижнів тренувалися з українцями в додзьо), і, звісно ж, сенсея.
Переможцем змагань став володар 1-го дану Денис Федчук. «Перемога далася мені нелегко, і тим ціннішим був шлях до неї, – розповідає Денис. – Удостоївшись особливої честі, я мав можливість спілкуватися з послом Японії в Україні і його дружиною. Шановний пан Сакато Тоїчі щиро цікавився метою, яку я переслідую, займаючись кендо, і чому серед багатьох бойових мистецтв Японії я вибрав саме кендо. Відповідь моя була простою і щирою. На мій погляд, кендо – єдине бойове мистецтво, яке переносить і зберігає всю красу бойових елементів поєдинку, а драматизм і філософія життя і смерті битви на мечах лише додає яскравих фарб цьому мистецтву. Я був приємно здивований тим, що шановний пан посол відзначив високий рівень підготовки учасників, дух і наше ставлення, провівши при цьому паралелі між доблесною історією українського козацтва і самураїв, японської військової аристократії, зрівнюючи дух козацтва і самураїв, їх майстерну техніку володіння клинком і відвагу. Саме цим глибоким висновком він пояснив наші успіхи в кендо, трохи збентеживши мене і одночасно змусивши пишатися свій країною, своєю історією, своєю нацією… Вже потім, коли вляглися емоції від проведених боїв, я зрозумів, що це і є одна з головних цілей кендо».
{social}