Фантастична ніч для України – Іван Настенко подарував уболівальникам незабутні емоції і став чемпіоном Всесвітніх ігор у ваговій категорії до 85 кг бойового розділу джиу-джитсу.
Ваня, який заради найбільшого успіху у кар’єрі наполегливо працював і тренувався упродовж багатьох років, буквально вигриз це золото. Все вийшло, як у добротному голлівудському бойовику з елементами драми. На початку головного героя спіткає невдача, при цьому поразка не зовсім справедлива – не обходиться без закулісних ігор. Але він не здається, згадує все, що уміє і знає, і повертається на шлях перемог. Вже ніхто не в силах його зупинити, попри біль, якого йому завдають суперники, він бореться – з пристрастю в очах і в серці. У фіналі, за законом жанру, зустріч із головним «ворогом» – і такий жаданий реванш, перемога, хеппі-енд! У головній ролі – український майстер джиу-джитсу Іван Настенко.
В якості масовки виступила українська делегація, яка майже у повному складі вболівала за Івана Настенка на трибунах. Вболівала енергійно, завзято, головне – голосно, стараючись шумовою атакою ще більше залякати Іванових суперників. Коли Ваня був на татамі, кожен з української групи підтримки, здавалося, готовий вискочити на килим і просто грудьми стати за нашого бійця. Шкода, правилами це заборонено, відтак підбадьорювали Настенка зі своїх місць – десь похвалою, а десь і щирим українським міцним слівцем.
Вже потім Іван зізнався, що українські прапори і українська мова у далекій Колумбії свою роль відіграли – таке завжди мотивує і заряджає. Втім, фундаментом перемоги була внутрішня концентрація і впевненість у власних силах.
Не похитнулася віра в себе навіть після поразки у першому ж двобої. Хоч у суперниках і був чемпіон світу з Ірану Масуд Джаліл Ванд, але на татамі ішла рівна боротьба, з певною перевагою українця. Судді ж нарахували 9:6 на користь нашого опонента…
Щоб потрапити до півфіналу, необхідно було перемогти голландця Воута Врінгера. Видно було – Настенко по-спортивному розізлився, але голову не втратив, ефективно відпрацював проти добре знайомого за попередніми стартами візаві і не залишив тому шансів (24:9).
В одній другій – ще один чемпіон світу, виходець з бойового самбо Олексій Іванов з Росії. Довелося понервувати, особливо коли росіянин застосовував брудні прийомчики, на кшталт ударів нижче пояса, а судді закривали на це очі. Однак жодні хитрощі і підлості не допомогли – 19:14 і наш Іван у фіналі.
У суперниках – той самий іранець Джаліл. Як говорять, щоб арбітри не засудили, перемагай так, щоб ні в кого не виникло жодних сумнівів, бажано нокаутом. Але у спортивному джиу-джитсу контакт обмежений, тож треба було підібрати вірну тактику.
«У кваліфікації мене трохи засудили у бою з іранцем, але я показав усе у фіналі, – сказав потім український чемпіон. – Я з ним уже зустрічався на Кубку Італії, тож у перерві між кваліфікацією та фіналом встиг все проаналізувати і підготувати правильну тактику».
Настенко на перших секундах пробував розхитати суперника, «висмикнути» його в напад і спіймати на контратаці. Ось і перший бал для українця – за влучний удар ногою по корпусу. Втім, спортсмени не поспішали йти в «рубку» і навіть отримали попередження від рефері за відсутність активних дій. І одразу стало цікавіше – іранець почав лізти у розмін, в якому Іван відмінно захищався, водночас пробиваючи назустріч і заробляючи бали. Спроба поборотися у партері нікому не принесла дивідендів, натомість у стійці в нашого бійця пройшло кілька класних комбінацій удар рукою-удар ногою. У підсумку – 11:8 на користь українця. І переможний кульбіт від Івана Настенка – є новий український чемпіон ІХ Всесвітніх ігор!
А далі – радісні обійми, поздоровлення, які не забарилися навіть з України, де глупої ночі свого героя підтримували друзі, рідні та близькі. «Тато, він же мій тренер, вже привітав з перемогою, слідкував з України. Своє перше золото на Всесвітніх іграх присвячую своїй сім’ї. Це і їхня величезна заслуга. Зізнаюся по секрету, що мій син Акім перед відльотом дав мені маленьку іграшку на щастя – і вона принесла мені перемогу!».
«Реально Іван зробив усе, що міг. Виконав усе на 100% і показав гідний результат, – говорить президент Асоціації джиу-джитсу України, тренер збірної Віктор Малютенко. – У фіналі було чітко видно, що він переграв суперника».
«Поки що це був найяскравіший фінал, емоції били через край, не вщухаючи ні на хвилину, – розповідає один з найактивніших фанатів, президент Спортивного комітету України Ілля Шевляк. – Ваня – справжній боєць. Він боровся незважаючи ні на що, боровся за себе та свою країну. І гімн України на його честь – це справжнє свято, неймовірні відчуття».
Роксана Касумова з Калі, спеціально для scu.org.ua
{social}
{iarelatednews articleid=»1576,1574,1573,1567″}