Упродовж тижня українське місто Суми було континентальним центром спортивного орієнтування на лижах: тут пройшов другий етап Кубку світу, чемпіонат Європи (WCup-ESOC), чемпіонат світу серед юніорів (JWSOC), чемпіонат світу серед ветеранів (WMSOC) та чемпіонат Європи серед юнаків (EYSOC). До Сум з’їхалося понад 350 спортсменів, вболівальники та журналісти з більше ніж двадцяти країн світу. Загальна кількість, якщо врахувати офіційних осіб, перевищувала 500 представників інших країн. А це найбільше представництво країн-учасниць та чисельність спортсменів за всю історію проведення змагань такого рангу.
Завітали до України представники Австрії, Білорусії, Болгарії, Чехії, Естонії, Фінляндії, Німеччини, Угорщини, Італії, Японії, Казахстану, Латвії, Литви, Норвегії, Словаччини, Румунії, Росії, Швейцарії, Швеції.
Обласний центр на Слобожанщині ніколи не бачив такої кількості іноземців. На вулицях можна було почути, що стартує футбольне Євро-2012. Атмосфера була невимушено щирою – у центрі міста діти активно фотографувалися з гучними фінами та не менш розкутими шведами.
Чемпіонати Європи та чемпіонати світу зі спортивного орієнтування на лижах проходять один раз на два роки, по черзі змінюючи один одного. Чемпіонати світу серед юніорів, ветеранів та чемпіонати Європи серед юнаків проводяться щороку.
Право проведення цих змагань Україна отримала наприкінці 2010 року, коли Міжнародна федерація спортивного орієнтування (IOF) віддала перевагу нашій заявці. Завдяки наявності професійного суддівського корпусу, цікавої місцевості, повної підтримки місцевої влади саме Сумщина отримала право провести змагання світового рівня.
Ареною перегонів стала лижна база «Динамо», що в урочищі Токарі під Сумами. Даний стадіон використовується для лижних гонок, біатлону і спортивного орієнтування.
Організатори запевнили, що їм дуже «підфартило», адже ще у січні ні граму снігу на базі «Динамо» не було – ішов дощ, змагання були під жирним знаком питання. Але кінець лютого виявився напрочуд щасливим і все вдалося «на ура» – в один голос скандували організатори змагань. Звісно, доклали дуже багато зусиль, щоб зберегти той сніг, котрий випав у лютому. Частково це вдалося, та все одно час від часу спортсмени скаржилися, що їхні лижі не їдуть.
Ось, приміром, одна з медалісток в командній естафеті, Тетяна Козлова з Росії, котра бігла на першому етапі, розповіла, що їхня команда довго не могла зрозуміти, як має їхати в таку погоду, важко було призвичаїтися. «Ми відкатуємо лижі на лижних колах – і там все добре, а коли заїжджаємо у ліс, то там більш м’яко, більше води – і стає невимовно важко». Та разом з цим російські дівчата добре оцінюють організацію і зазначають, що дистанції дуже цікаві. «Маршрути неперевершені! А особливо приємно виходити туди з основними конкурентами – Швецією, Норвегією та Фінляндією».
Фін Туніс Штафан, котрий здобув золото на другому етапі Кубку світу та чемпіонаті Європи на спринтерських дистанціях, теж відзначив організаторів – все було на світовому рівні. «Не відмерзали кінцівки, адже в Україні дуже гарний клімат, – говорить чемпіон, – а крім клімату, – дівчата та смачна українська кухня». Повертаючись до змагань, Туніс сказав, що хоча перемога Фінляндії і була прогнозована, але на дистанції прийшлося не легко, проте цікаво. Поруч з Штафаном на п’єдесталі розташувався Станімір Беломожев з Болгарії, котрий дуже зрадів своєму результату і вважає себе героєм.
У жіночому спринті перше місце посіла Жозефіна Енгстром зі Швеції. Жозі переповнювали емоції, адже вершину підкорити було вкрай важко. Слідом фінішувала росіянка Поліна Мальчикова, яка зазначила, що дистанція була важка у фізичному плані: погода вирішила «побавити» учасників чемпіонату, пройшов дощ, вийшла каша – було важко, але технічно цікаво. Подекуди спортсмени змушені були знімали лижі і просто бігти з ними в руках через яри, адже сніг був вище кісточок, сантиметрів 10-15 – потім емоційно пояснювали, що іншого виходу не було. Бронзова призерка, фінка Софі Морскі, теж відзначила хорошу організацію, оригінальні дистанції, а крім того, привітність українців.
Головний коментатор змагань Віталій Щербина, людина, яка бачила все на власні очі «від» і «до», окремо виділив естафетну гонку, коли до кінця не було зрозуміло, яка команда буде першою. У ході перегонів то одна, то інша команда виривалася вперед. Напруга трималася до самого фінішу, і за фактом було важко все це коментувати. Окрім підказок коментатора, глядачі могли слідкувати за боротьбою на дистанціях за допомогою відео-контрольного пункту.
«Звісно, найцікавіше спостерігати за представниками скандинавських країн – Швеції, Норвегії, Фінляндії, – розповідає Віталій Щербина. – Але і Російська Федерація не відставала. Всі знають, що ці країни лідирують у світовому лижному орієнтуванні. Більше того, скандинавські країни стояли біля витоків цієї дисципліни. А Росія, маючи хороші спортивні традиції, просто не може бути внизу підсумкового протоколу».
Українці теж стрімко навчаються бігати і посідати призові місця. Але реально сьогодні хороші результати – це місця у першій десятці. Порівнюючи українських ветеранів, дорослих і юнаків, Віталій Щербина оцінив команду юнаків на відмінно і зазначив, що саме вони є надією спортивного орієнтування. За ними майбутнє, але ветерани теж кажуть своє міцне слово.
Якщо говорити про суддівський корпус, то значних порушень не було, адже перед змаганнями була проведена додаткова підготовка. Жодних питань не було до хронометристів – Миколи Пономаренка, Ігоря Гарчикова Олександра Бобровського та Наталії Бобровської – вони чітко фіксували реальний час проїзду кожного спортсмена.
Окремо варто сказати, що на Сумщині був реалізований новий формат, котрий запропонують для включення в Олімпійську програму. Це так звана міксова естафета, коли команда складається з чоловіка і жінки, а вони змінюються місцями. Спочатку біжить чоловік, потім – жінка, і так повторюється три рази. Таким чином, вони пробігають три різних дистанції. Це яскраве і захоплююче видовище, адже гонка проходить динамічно і непередбачувано.
Спортсмени практично в один голос твердять, що це неперевершене новаторство, котре потрібно просувати.
Українські орієнтувальними нині за призові місця не боролися – наразі ми лише готуємося увійти до числа найсильніших держав у спортивному орієнтуванні на лижах. Ці змагання вони інакше як грандіозною подією не називали. Це унікальна можливість зустрітися усім спортсменам, побачити тих, на кого рівняєшся. Це необхідний досвід, який допоможе вдало виступати на наступних змаганнях.
Ярослав Пажух зі Львова зауважив, що зробили українці все, що змогли, і майже на відмінно. У наших конкурентів, тих же фінів, сніг лежить по 6 місяців, тому у них більше можливостей тренуватися. Але Україною як командою Ярослав задоволений: це те, на що ми реально могли розраховувати. «Дуже важлива була підтримка публіки, – дякує уболівальникам Ярослав Пажух. – Коли під’їжджаєш до відео-контрольного пункту, а всі кричать і вболівають за тебе, це надзвичайно надихає. Переконаний, що це не останній світовий чи континентальний чемпіонат в Україні».
Протоколи змагань можна переглянути тут.
Роксана Касумова з місця подій
{social}
{iarelatednews articleid=»988″}