
Аджиліті (agility (англ.) – спритність; моторність) – спорт з подолання різних перешкод собакою, що спрямовується провідником. Підсумки цих змагань підводяться після проходження собакою двох трас. На першій трасі серед інших розміщуються снаряди з обов’язковими зонами торкання (бум, гірка, гойдалка) і зона зупинки. Друга траса джампінгова (jump (англ.) – стрибати), без зон торкання і зупинки.
Аджиліті – це спорт для азартних людей і життєрадісних собак. Головне завдання в аджиліті виглядає просто і зрозуміло – швидше за всіх пробігти по трасі, долаючи різноманітні перешкоди, але сам спортсмен тільки керує собакою, користуючись голосом і жестами. Торкатися собаки і снарядів заборонено, на самому собаці не повинно бути ніякого ошийника. Розстановку снарядів на трасі не знає ніхто аж до початку змагань. Суддя дозволяє спортсменам познайомитися з трасою за кілька хвилин до страту. Собака з трасою не знайомиться, а біжить відразу для заліку. Вона повинна правильно подолати близько 20 різноманітних перешкод (бар’єри, слалом, гойдалки, тунелі, гірку, колесо, бум та ін.) За збиті планки бар’єрів й інші можливі помилки собака отримує штрафні очки, які можуть звести нанівець перевагу у швидкості.
В Україні розвиток аджиліті почався з 1995 року, коли на запрошення Української федерації спорту з собаками президент Російського центру спортивного собаківництва Андрій Ігнатов провів перший навчальний семінар для українських спортсменів і тренерів. У 1996 р. наші спортсмени вперше взяли участь у змаганнях, що проводяться Російською кінологічною федерацією в рамках виставки Євразія. Крім цього, аджиліті, як один з видів спорту, був включений в єдину класифікацію видів спорту в Україні. Це дозволило проводити спортивні змагання рангу чемпіонату України, а спортсмени отримали можливість виконувати спортивні розряди.
{social}