У Калі на Всесвітніх іграх завершилися змагання пауерліфтерів. Заключний день подарував уболівальникам масу блискучих результатів, яскравих протистоянь і море емоцій.
У заключний день в залі було по-справжньому гаряче – і в прямому, і в переносному сенсі. Спека стояла неймовірна – зі спортсменів стікало по сім потів, ще до того, як вони брали снаряд.
Шаленості атмосфері додавали не тільки глядачі, але і самі спортсмени, і їхні тренери. Учасників перед виходом на поміст навіть били по вухам… Ні, не через погану поведінку, а, як пояснив лікар, для кращої концентрації уваги спортсмена.
Відкривали програму змагання жінок, де статус фаворита підтвердила наша Олена Козлова. 255 кг у присіданні, 150 у жимі і 240 у своїй коронній тязі становій довзолили Олені оформити чемпіонський титул із загальним результатом 645 кг.
«Це насправді найвища нагорода для мене, – сказала новоспечена чемпіонка. – Сьогодні були сльози радості, які я просто не хотіла стримувати. Тому що це все накопичувалося дуже довго. Цей запал, ці переживання перед стартом дуже довго в мені, можна сказати, сиділи, ще з того часу, як на чемпіонаті світу ми відібралися на Всесвітні ігри. І коли я стояла вже з медаллю, тримала прапор, все прорвалося. Думала про те, що повернуся до неньки-України з золотом, пишалася тим, що я українка і живу в Україні! Я дуже люблю свою країну!».
Хочеться, щоб і країна відповіла взаємністю своїй героїні і гідно винагородила спортсменку. Олена зізнається, що мріє про власний куточок, власне житло. На нього багаторазова чемпіонка і рекордсменка світу вже точно заслуговує. На кожних змаганнях вона викладається на повну, втрачаючи купу енергії, купу нервів.
«Мушу сказати, що, як завжди, було важко – але не так фізично, як морально і психологічно. Адже ми знаємо, що це змагання найвищого для нас рангу. Навіть тренери говорили, що немає права на помилку, що ми зобов’язані зробити те, до чого готові. Думаю, ці слова якось на мене вплинули, можливо, якось мене включили в потрібний момент. Коли сьогодні розминалася, виходила на поміст, то мені здавалося, що я уривками живу… Це нерви, які щось колосальне з нами роблять. Дякувати Богу, що все сьогодні вийшло дуже гарно! Також дякую рідним і Колумбії, яка зустріла мене теплими обіймами».
Інна Оробець залишилася без нагороди у триборстві, але стала найкращою в жимі лежачи, де встановила рекорд Всесвітніх ігор і рекорд планети серед ветеранів – 190 кг. «В принципі, не все вдалося, на що розраховувала, особливо у присіданні, – каже Інна. – Але в жимі вийшло навіть краще, ніж я планувала. Своєрідна компенсація – на 5 кілограмів перевершила попередній рекорд світу».
На завершення турніру – найбільш яскрава частина програми, виступ «хедлайнерів» змагань – чоловіків супер-важкої вагової категорії. Тут з перших же підходів розгорнулася хай не війна, але запекла боротьба між нашим Віктором Тесцовим і росіянином Андрієм Коноваловим. Лідер змінювався буквально після кожної спроби. Присідання виграв Коновалов, але у жимі наш Віктор, якого називають, буває, Віктор-1200, відповів більш ніж ефектно – встановив світовий рекорд, підкоривши штангу вагою 360 кілограмів. У тязі становій знову росіянин був кращим, узявши усього-навсього на 5 кг більше. Але цього йому вистачило для перемоги. Тесцов же, зібравши 1147 кг, став срібним призером.
«Господь Бог допоміг і все обійшлося без травм, – подякував після змагань Віктор Тесцов. – Сподіваюся, я ще візьму реванш. Ця поразка мене підбадьорила, дала більше спортивної злості на наступні старти. Втім, друге місце – це теж хороше місце. Я в трійці призерів у свій перший раз на настільки серйозних змаганнях. Це результат. Але я хочу покращити його вже на найближчому чемпіонаті світу».
Володимир Свистунов із сумою 1080 кг став п’ятим. «Під кінець зборів у Конча-Заспі трохи травмував плече, – розповідає Володимир, – і в жимі воно дало про себе знати. Також, думаю, далася взнаки зміна часових поясів – удень хочеться спати, вночі навпаки. В принципі, задоволений: вперше на Всесвітніх іграх, багато глядачів, потужна підтримка. Сподіваюся, відберуся до збірної на чемпіонат світу, і там уже дам по повній!».
На трибунах за друзів по збірній уболівали наші чемпіони в інших категоріях. Зокрема, Лариса Соловйова, котра не тільки виграла золоту медаль у середній вазі, але й перевершила три світові рекорди: на 5 кілограмів у присіданні (235 кг), на п’ятсот грамів у жимі лежачи (166 кг) і на 3 кг у сумі триборства (636 кг) . Каже, під час змагань просто не звертала уваги – рекорд, не рекорд.
«На помості про таке не думаєш. Ти йдеш на вагу, яку тобі замовили. Часом навіть і не знаєш точно, скільки вони замовили: так, приміром, цього разу я виходила на другу спробу у присіданні – тренери кричали одну вагу, я хотіла іншу, а в підсумку, не знаючи напевне, просто налаштувалася виконати вправу технічно правильно».
Лариса зізнається – їхала до Колумбії за золотом. Хоча суперниць усіх поважає і ніколи не дозволяє собі їх недооцінювати – це змагання, кожен напружено готується і постійно вдосконалюється. Тож довелося витратити на підготовку до Всесвітніх ігор щонайменше пів року по 6 днів на тиждень і по 4-5 годин на день, вкласти у результат купу сил, власного здоров’я і грошей.
«Усе це відбувалося в процесі роботи, в розірваному, так би мовити, режимі. Я прийшла, потренувала людину, лише потім сама виконала певні вправи, потім обід, знову чиєсь тренування і так далі… Ви знаєте, перед змаганнями були нервозні моменти, – розкриває секрет уже спокійна Лариса Соловйова, – дуже сильно хвилювалася і переживала, адже їхала конкретно перемагати. А коли налаштовуєшся винятково на перемогу, складніше психологічно. Але все добре, я дуже рада. Дякую усім, хто мені, допомагав, хто був поруч».
У цій же середній вазі срібло взяла ще одна українка Тетяна Ахмаметьєва. Наша спортсменка починала готуватися до Всесвітніх ігор із травмою і на початку підготовки навіть не була впевнена, що дійде до кінця і полетить у Колумбію.
«Власний результат мене, звісно, не задовольняє. Як завжди, в принципі, – сказала Таня. – Можливо, позначився далекий переліт, можливо, зміна клімату – не знаю, чому саме, але не дуже добре себе почувала. Тут у залі, крім того, дуже жарко – може, це стало причиною. Плюс маленька кількість учасниць у групі: нас було вісім чоловік – відповідно між підходами було всього 8 хвилин перерви, а це дуже мало. Зазвичай у категорії по 15-20 учасниць.
Взагалі, дякую Богу за срібло. У 2009-му в Гаосюні мені лише двох кілограмів не вистачило до п’єдесталу, а тут вже є медаль. Але результат, мені здається, міг бути кращим.
Якщо порівнювати з попередніми Всесвітніми іграми на Тайвані, то нині організація значно гірша, як на мене. Постійно якісь проблеми з транспортом… Та й на помості не все чітко. Хочу сказати, складається враження, що ведеться цілеспрямована атака на українців і росіян – шляхом нечесного суддівства спортсменів просто викидають з боротьби. Показовим був другий день змагань, коли одразу троє наших – Єлизавета Бирук, Андрій Наньєв і Михайло Буланий – отримали від суддів «бублики», нульові оцінки».
Тренер збірної України з пауерліфтингу, особистий наставник Олени Козлової і Тетяни Ахмаметьєвої Вадим Воронецький задоволений виступом підопічних, натомість до суддівства є претензії: «Судили дуже суворо, я не очікував. – сказав Заслужений тренер України. – Головне, що не судили чесно. Ми отримали нульові оцінки, яких не повинно було бути за справедливістю».
Погоджується з колегою і ще один Заслужений тренер України Віктор Налєйкін: «Своїм зараховували те, чого не можна було, а наших судили зовсім інакше. Це наша суб’єктивна точка зору. Втім, усі хлопці та дівчата молодці. Шкода, не було часу на адаптацію – сказали, що через криміногенну ситуацію приїхати до Колумбії раніше не можна».
Один з постраждалих – Андрій Наньєв, срібний призер Всесвітніх ігор-2009. «Ну, готувався на медаль, – розповідає Андрій – налаштовувався на росіянина Васюкова, який виграв останній чемпіонат світу (а я став тоді другим). Думав, з ним будемо «рубатися», але так вийшло, що і йому судді не зарахували три підходи у присіданні, і мені. Хто з боку дивився, говорить, було все добре – присів правильно, достатньо низько, з правильним кутом, тобто виконав вправу. Але взагалі, якщо суддям потрібно когось засудити, то в присіданні це зробити найлегше. Прикро, звичайно, але життя на цьому не зупиняється. Потрібно працювати.
Щодо організації Ігор, то минулого разу було трохи краще. Тут якось зразу проявилися недоліки. Особливо напружує поліція. Нам постійно розповідають, що виходити не можна, по одному ходити не можна – одразу настрій став не дуже святковим. Натомість зал, де проходили змагання, мені дуже сподобався – багато помостів для розминки, більше десяти, якщо не помиляюся, – немає тисняви, можна спокійно готуватися».
Поруч і Вадим Довганюк, наш чемпіон серед важковаговиків, який теж не пішов з помосту без світового рекорду – 322,5 кг у жимі лежачи. Плюс 390 кг у присіданні та 317,5 у тязі – і вийшла «золота» сума триборства понад тонну – 1030 кг. Колись, у 15 років, він зайшов до спортзалу просто підкачатися, а в підсумку виріс у великого майстра, золотого медаліста Всесвітніх ігор у пауерліфтингу.
«Я обожнюю цей вид спорту! Це моє життя. Золото далося зовсім нелегко, тому що весь час тиснули суперники, та й судді теж трохи тиснули у присіданні. Та все ж правда перемогла і я на першому місці, – каже задоволений від виконаної роботи Вадим – А от зі світовим рекордом було не так важко. Це моя улюблена вправа, я дуже люблю жим, і отримував задоволення, піднімаючи рекордні кілограми».
Вадим Воронецький, коли його підопічний виконував вправи, стояв на колінах, закликаючи усі сили на допомогу – адже неймовірно переживав за земляка.
«Ми з однієї області. Він, власне, така емоційна людина, – розповідає чемпіон, – і ці емоції дуже щирі. Тому це так гарно і виглядає, і допомагає.
Що відчував на п’єдесталі, навіть не можу передати – ці емоції, враження, стан ейфорії. Я був, напевне, найщасливішою людиною у світі в той момент. Це найбільше досягнення у моїй кар’єрі. Ми дуже довго і відповідально готувалися до цих змагань: я тренуюся вже 12-й рік, а взяти участь у Всесвітніх іграх вдалося вперше. І всі наші плани, всі наші надії здійснилися. Дякую усім, хто мене підтримував, допомагав, уболівав, дякую тренеру, своїй родині. А перемогу присвячую своєму синочку Іванку. Тепер я мрію виграти ще й чемпіонат світу!».
Отже, збірна України з силового триборства завершила Всесвітні ігри з трьома золотими і двома срібними нагородами. Підсумував виступ команди президент Федерації пауерліфтингу України, 4-разовий чемпіон світу Сіражутдін Базаєв: «Змагання завершилися не зовсім так, як ми планували, хотілося більшого – не добрали трохи срібла і бронзи. Водночас, якщо судити за кількістю золотих медалей, то план виконали. На жаль, деякі спортсмени не впоралися зі стартовим підходом, троє отримали нульові оцінки, і це дуже велика втрата для нас. Причин можна знайти багато, але, напевне, основна – потрібно було раніше приїхати, адже не всі встигли акліматизуватися, не всі себе відчували однаково добре. Плюс багато питань по суддівству.
Тим не менше, наша жіноча збірна втретє поспіль на Всесвітніх іграх стала найкращою. Тобто наші дівчата – чемпіонки! Є, за що хвалити, але є і приводи для критики. Будемо працювати».
Вже у листопаді черговий важливий старт – чемпіонат світу. Кожен спортсмен побачив недоліки і готовий працювати над їх виправленням заради нових перемог. Вперед, Україно!
Роксана Касумова з Калі, спеціально для scu.org.ua
{social}
{iarelatednews articleid=»1596,1595,1591,1590″}